Інтерактивні методики викладання німецької мови
550
Єпископ Мукачівський, який сьогодні відзначає 60-річний ювілей, розповів нам, хто для нього є прикладом і яким повинен бути справжній батько.
Постать Мілана Шашіка на Закарпатті, та й не тільки, має беззаперечний авторитет. Хоча не є корінним закарпатцем, адже народився він у Словаччині, 17 вересня 1952 року в Леготі.
Напередодні дня народження Владики Мукачево.net вдалося побувати на дні відкритих дверей у відреставрованій резиденції Мукачівських єпископів, що розташована на площі Андрея Бачинського в Ужгороді. А заодно – і поставити кілька запитань священнослужителю.
– Якими принципами Ви керуєтеся, ідучи по життю?
– Важко казати про інші принципи, які потрібно у життя впроваджувати, ніж викладені в Євангеліє. Нещодавно мене запитали, що б я хотів поставити собі за завдання на майбутнє. Я відповів: виконувати волю Божу. Це є основний принцип. Якщо це вдасться, то усе буде добре. Біля кожної людини є Божий план спасіння, любові.
– Бути священнослужителем – дуже непросто. Чи була у Вашому житті ключова людина, яка спонукала Вас зробити цей вибір та ні хвилини не сумніватися у ньому?
– Таких людей дуже багато. Кожен з нас на своєму шляху зустрічає людей, які вписуються у її життя. Насамперед, це були мої батьки, прості селяни і християни, які старалися жити за християнськими принципами. Я завдячую їм за те, що вони до мене вклали.
Потім це були священики, яких я зустрів, які працювали у моєму рідному селі, які виховували мене у релігійному дусі, навчали. Була парафіяльна спільнота, потім мої настоятелі монашого чину, отець Провінціал, якому у вересні би виповнилося 100 років. Він помер, маючи, здається, 66 років. Він пройшов тортури, тюрму, над ним знущалися, він багато вистраждав, але свої хвороби, які отримав через ув’язнення, він виніс у дусі християнського геройства і любові, з прощенням тих, які принесли йому біль в житті. Згадуючи про нього зараз, з відстані часу, можу сказати: він мав великий вплив на моє життя.
Було дуже багато людей, які стали для мене прикладами. Зокрема це Іоанн Павло ІІ. Він посвятив мене у єпископи. Також приклад нашого нинішнього Папи Отця Бенедикта XVI – великого теолога, чим я його наслідувати не можу, бо це спеціальний дар, який він отримав. Але та любов до Церкви Христової, до людей, є для мене великим прикладом.
– Ви згадали своїх батьків, а напередодні в Україні саме відзначили День батька. Як вважаєте, яким повинен бути батько у сучасному світі?
– Він має бути чоловіком віри, тобто тим, який любить свою дружину, будує довіру у сім'ї, який любить своїх дітей, і який є прикладом для своїх дітей як християнин, який зможе їх підтримати, і передати цінності, які лежать в основі християнської віри.
Я би побажав нашим батькам, щоб вони пізнали нашого Господа Ісуса Христа, щоби йому довірили свої проблеми, яких є так багато у сучасному світі, а з Божою допомогою можна виховати своїх дітей добрими людьми і добрими християнами.
Мукачево.net долучається до усіх привітань, адресованих Преосвященному Владиці.
Біографічна довідка:
Преосвященний владика Мілан народився 17 вересня 1952 року в Леготі (Словаччина). 31 липня 1971 року вступив до Місійної Конґрегації Отців Лазаристів. 27 вересня 1973 року склав вічні обіти. 6 червня 1976 року був рукоположений у сан священика.
З 1990 по 1992 рік навчався у Папському Інституті Духовності "Терезіанум" у Римі. З 5 жовтня 1992 року по 7 липня 1998 року працював в Апостольській Нунціатурі України. Впродовж одного року був директором новіціату Місійної Конґрегації у Словаччині. В серпні 2000 року повернувся в Україну і став парохом у смт Перечин на Закарпатті.
12 листопада 2002 року іменований Апостольським адміністратором Мукачівської єпархії та титулярним єпископом Бононійським. Архієрейську хіротонію отримав з рук Святійшого Отця Івана Павла ІІ 6 січня 2003 року в Римі в базиліці св. Петра. Уряд Апостольського адміністратора прийняв 25 січня 2003 року.
17 березня 2010 року було оприлюднено номінування правлячим єпископом, а 24 квітня 2010 року відбулася урочиста інтронізація владики Мілана на кафедру Мукачівських єпископів у Хрестовоздвиженському кафедральному соборі м. Ужгорода.
