2-є хлопців заблукали біля гори Цицька, на допомогу прийшли закарпатські рятувальники (ФОТО)
21170
Попри емоційність та апокаліптичність публічних заяв у Ратуші сподіваються витягти комунальне підприємство з ями, хай і без допомоги центральної влади та без приватизації. Оптимістично налаштоване і керівництво водоканалу. Інша справа – мукачівці, серед яких переважають песимісти. Хоча на багатьох з них також лежить вина за стан справ на підприємстві.
14 червня на позачерговій сесії Мукачівської міськради було виділено 500 тисяч гривень місцевому водоканалу. Це не перший «транш підтримки» підприємству – одному з небагатьох, яке перебуває у комунальній власності міста.
Емоції під час розгляду цього питання та після його ухвалення з другої спроби були зайвим доказом критичної ситуації на Водоканалі, яка постійно загострюється протягом останніх 3 років.
Інший доказ – постійні аварії та відключення води, з попередженнями та без.
Емоції
«На мій погляд, ситуація, яка склалася навколо водоканалу – стабільно важка. Якщо відкинути всі емоційні пориви, які днями домінували у відносинах, і реально оцінити ситуацію, то ми бачимо великий тягар на плечах нового керівництва підприємства», – зауважив Мукачево.net перший заступник міського голови Мукачева Ернест Нусер, натякаючи у тому числі на небажання депутатів вносити зміни до бюджету та погрози мера Золтана Ленд’єла подати у відставку. З першої спроби не вдалося ухвалити рішення, бо велика частина депутатів з середовища інших бюджетних сфер – лікарі, освітяни – не хотіли, аби кошти, передбачені на їхні підприємства, перенаправили у боргову яму Водоканалу.
«Я завжди намагаюсь пояснити працівникам підприємства, що вже пройшли ті часи, коли місто могло вільно виділяти гроші для потреб водоканалу. Ми – підприємство, і маємо самі себе забезпечувати коштами. Хотів би окремо завдячити міськраді за виділення 500 тис. гривень нашому підприємству для погашення заборгованості по заробітній платі працівникам. Звісно, вони не погашають всіх заборгованостей та кредитів, але надають нам можливість і надалі намагатись ефективно працювати. Багато проблем та дискусій викликали ці півмільйона гривень, прозвучало багато заяв. Але зараз ми продовжуємо працювати на своїх місцях, і це вже велика перевага», – прокоментував Мукачево.net директор Водоканалу Дмитро Кандиба результати позачергової сесії.
Перед її початком стало відомо, що він написав заяву на звільнення, хоча пропрацював на чолі підприємства всього 2 місяці. Але минулося: «Так, я залишаюсь директором водоканалу. Основна причина – бажання залишитись і привести все до порядку. Директором підприємства я працюю не так давно – близько двох місяців. Тому, за такий короткий період часу, мало кому вдається виправити всі помилки, які накопичились за весь попередній період. Я не хочу повертатись в минуле і обговорювати всі помилки попередніх керівників. Моє завдання – в майбутньому їх виправляти».
Проблеми
За словами Дмитра Кандиби, є дві складові проблем водоканалу: внутрішня та зовнішня: «Внутрішня – це кадрові питання: виплата зарплат, погашення кредитів. Зовнішні проблеми – це загальнодержавні умови, які впливають на всіх: це й економічна криза, це й криза комунальної сфери загалом по країні. На жаль, в державі не функціонує жодна програма, зокрема «Питна вода», критичний і стан житлового фонду, який вже давно ефективно не функціонує».
«Історично слалося так, що Водоканал качає воду з сотні свердловин, які хаотично розкидані по місту. Набагато простіше викачувати воду трубою великого діаметру з Дніпра чи, до прикладу, річки Уж. І, в декілька разів проблематичніше збирати весь цей обсяг води з свердловин по всьому місту. Західна частина міста Мукачева, на відміну від інших, не покрита тим дебетом доступу води», – додає Ернест Нусер.
Тому ключовою проблемою, каже Кандиба, яка заважають підприємству бути прибутковим – це масштабна втрата води: «Виходить так, що з кожних 100 куб.м. води ми продаємо тільки 30. Ви запитаєте, а де інші 70 куб.м.? Відповідь дуже проста. Близько 20-25куб.м. води зникає через незаплановані прориви, до прикладу застарілих труб (загальна протяжність мережі міського водоканалу складає 220 км –в ред.). Всі інші 50 куб.м. – це т. з. недореалізація. Тобто, споживачі використовують воду, але за неї не платять (Нагадаємо, що востаннє ціна на воду в Мукачеві піднімалася рік тому - в березня 2012 року - ред.)».
Відтак, станом на сьогодні мукачівці боргують Водоканалу близько 9 млн. гривень, а той у свою чергу – 1 мільйон гривень Закарпатобленерго.
«У діяльності водоканалу домінує щомісячна регресивна тенденція доходу. Тобто, за останні роки, кожного місяця підприємство недоотримує близько 300 тисяч грн. як від населення, так і від юридичних осіб. Цей тягар, безперечно, породив таку боргову ситуацію», – додає Ернест Нусер.
За підрахунками фахівців, зауважує перший заступник міського голови, для виведення Мукачівського водоканалу з кризи на нормальний рівень функціонування потрібно не менше ніж 100 млн. гривень: «Зрозуміло, що це не вийде зробити за один рік, що ніхто не дасть одразу таку суму, але відновлення водоканалу спільними силами потрібно розпочинати».
На цьому шляху Мукачево може розраховувати виключно на власні сили та грантові проекти, бо центральна влада не тільки самоусунулася, а й продовжує блокувати кошти на рахунках держказначейства.
«Стратегія міської ради, мера та його команди – зберегти контрольний пакет підприємства у руках міста. У нас є для цього можливості. Сьогодні на рахунку Фонду розвитку міста лежить понад 20 млн. гривень. Щоправда, вони заблоковані. Сподіваємося, не назавжди», – наголошує Ернест Нусер.
Як абсурдно б це не звучало, але наприкінці минулого року Мукачеву вдалося відсудити 2 мільйона власних коштів. Їх тоді пере направили на погашення заборгованості по зарплаті на Водоканалі, де бунтували працівники.
Антикризові кроки
Минулого тижня, відразу після гучної сесії керівництво міста та водоканалу зібралося на чергову зустріч задля пошуку шляхів виходу з кризи. «На зустрічах досягнуто порозуміння в оцінці ситуації. Разом з керівниками підрозділів водоканалу та дирекцією, ми дійшли до спільних висновків та рішень», – зауважив Ернест Нусер. – Безперечно, одним із перших кроків по відновленню, є замороження всіх цих заборгованостей та кредитів. Разом з державними установами, потрібно знайти вихід на більш-менш вигідні тарифи для обох сторін. Тому що, не може комунальне підприємство сплачувати 100% платежів, якщо воно отримує близько 70% оплати за надані послуги. Наступним кроком, на нашу думку, є заміна кадрових резервів підприємства та перевірка їхньої професійності. До прикладу, всю ту «армію» охоронців, які розкидані по всьому місту, по всіх точках водоканалу потрібно зменшувати».
Зі свого боку Дмитро Кандиба наголошує на необхідності роботи з боржниками: «Найбільш ефективний метод – суд. Якщо не вийде іншим шляхом, то будемо судитись. Інший варіант – відстрочка. «Мукачівводоканал» хоче піти на зустріч населенню. Головне – аби населення пішло нам на зустріч. Ми змогли б надати боржникам відстрочку, якщо з державної сторони зможуть надати відстрочку нам».
Але, крім «затятих» боржників, каже директор Водоканалу, ми ще потерпаємо від крадіїв води: «З ними все набагато складніше. Тому що їхню провину й склад злочину потрібно довести й знайти докази».
Водночас, уже найближчим часом разом з керівництвом Водоканалу влада міста хоче розробити новий проект розвитку підприємства із залученням іноземних інвестицій. «Хочу відмітити, спільними силами вдалося виграти європейський фінансовий грант для «Розробки програми модернізації водоканалу із залученням європейських фахівців». Ця програма включатиме приїзд закордонних спеціалістів, перша група з яких прибуде вже у липні місяці цього року», – повідомив Ернест Нусер.
***
Жодних сумнівів, проблема Водоканалу – ключовий виклик для влади міста. Її вирішення потребує неабияких зусиль різних учасників – і влади, і експертів, і містян. А також часу: тривалої системної роботи. Дуже прикро буде, якщо перші ж успішні кроки на шляху до виходу з кризи загальмує передвиборча істерія.
