Перше, що має вміти успішний і навіть неуспішний політик –тримати удар. Здавалося б, у Юлії Володимирівни це завжди виходило, принаймні на публіці вона постійно стояла на своєму, навіть тоді, коли йшлося про найабсурдніші її рішення й обіцянки. Та все-таки, коли будь-яку людину поставити перед конкретними фактами, особливо як йдеться про брехню, а надто коли ця брехня чітко зафіксована, мало хто може витримати – як мовиться, спитайтеся в слідчих...

Щось таке сталося минулого тижня на телеканалі «Інтер» під час інтерв’ю Юлії Тимошенко, коли журналісти каналу навели цілком конкретні заяви й обіцянки прем’єрки, продемонструвавши відповідне відео (щодо інфляції, газових домовленостей із Росією, виборів київського мера тощо), які вона робила в лютому, і що з того вийшло сьогодні. Було очевидно, що чи не вперше за час політичної діяльності Юлії Володимирівни хтось, нарешті, змусив її відповісти за свої слова, хоч, з іншого боку – очікуваної й конкретної відповіді  фактично так і не було почуто. Іспит на популізм Юлія Тимошенко не пройшла, єдине, що вдалося їй та команді вигадати – написати обурену заяву на неслухняних журналістів «Інтеру», які змусили її відповідати на незручні запитання. Хоч цих незручностей під час ефіру було не так уже й багато, натомість якщо глибше заглянути в цифри діяльності Кабміну за перші 6 місяців, картина вимальовується взагалі критична. Тіньовий уряд України, який у будь-якій державі й створюється для того, щоб моніторити, аналізувати й указувати на помилки уряду чинного, оприлюднив просто вражаючі цифри ґаздування Кабміну Юлії Тимошенко за перші півроку роботи. Усі нижченаведені цифри з одного боку скупі й, можливо, не зобов’язують до однозначних висновків, однак з іншого боку – навіть у циферії, якою завжди хизувалися всі уряди України, Кабмін Тимошенко пасе задніх.

 

ВІД ПОЛІТИКИ…

Головна обіцянка, якої не виконала Ю.Тимошенко, – це дієздатність і тривалість урядової коаліції та забезпечення принаймні відносної політичної стабільності. Якщо економічні й цінові проблеми значною мірою залежать від світової кон’юнктури ринку і є вельми інертними, щоб повністю їх списувати на шестимісячне урядування нинішнього Прем’єра, то стосовно коаліційних питань кивати нема на кого. Щодо господарського життя Ю. Тимошенко допустилася лише тієї помилки, що абсолютно необґрунтовано переоцінює роль особистісного чинника й відповідно надто захопилася популістськими обіцянками, внаслідок чого й стала їхньою заручницею. Однак усе це має цілком меркантильну й короткострокову мету: нарощування рейтингів і здобуття позиції лідера на президентських перегонах, щоб оволодіти владою повністю. Однак у сучасних українських умовах об’єктивно це зробити неможливо, бо надто різнорідні сили мають вирішальний уплив, щоб не допустити до абсолютної влади одну з них. І це залишалося головною, причому непереборною проблемою як для Тимошенко тепер, так і для В. Януковича рік тому.
Можливо, особисто Юлія Володимирівна таку ситуацію й розуміє і цілком би погодилася нині працювати в команді В. Ющенка, щоб утримати при владі демократичний уряд ще на один президентський термін, а потім стати повноправним продовжувачем демократичних змін. Але річ у тім, що політик такого масштабу вже сам собі не належить і стає заручником сили, яка його висунула й чекає на свої дивіденди. Це абетка політологічної науки і знову ж таки від суб’єктивного фактора не залежить. Так-от, БЮТ саме і є такою силою, яка не бажає чекати до 2015 року, а прагне посадових, матеріальних, марнославних привілеїв уже сьогодні, а при Президентові В.Ющенку на них сподіватися не доводиться. У цьому й полягають причини сучасної політичної істерії, причому в умовах ще повністю не поділеної власності вони у стократ збільшуються.
І скільки б Ю.Тимошенко не повторювала, що вона не збирається конкурувати з В. Ющенком, а їй не вірять, та на це є свої підстави. Бо вся тактика БЮТ спрямована винятково на досягнення сьогочасних політичних інтересів, а вони аж ніяк не збігаються з необхідністю стратегічного реформування української дійсності. Тому й маємо цілком банальну, але від того не менш істинну картину – внаслідок битви двох тигрів переможцем найчастіше виходить мавпа. Це яскраво підтвердили київські вибори. Цілком імовірно, така доля чекає й на державу в цілому. Тобто, якщо Ю.Тимошенко таки піде на президентські вибори, то, найімовірніше, це відкриє прямий шлях до перемоги В. Януковичу. І не лише тому, що нинішній Президент і його конкурент із демократичної коаліції знекровлять одне одного, а й тому, що величезний бюрократичний апарат вже аж ніяк не захоче нового стресу, що обов’язково відбудеться в разі приходу до влади спраглого до посад БЮТу. І як не прикро, але такий сценарій нині видається найвірогіднішим.
Звичайно, він не означатиме поховання Помаранчевої революції, бо людей, які відчули власну силу й гідність, загнати в стійло вже неможливо. Але що це означатиме кількарічний відкат у постсовковий авторитарний простір – факт. Найсумніше ж з усього цього, що цивілізація сучасних інформаційних технологій розвиватиметься й далі посиленими темпами, а ми – борсатимемося між «покровительством старшого брата» і незалежністю, яка і є суттю містечкових українських розборів.

...ДО ЕКОНОМІКИ

ВВП. Темпи ВВП з 7,9 % за січень-травень 2007 р. знизилися до 6,4 % за аналогічний період цьогоріч. Це півторавідсоткове зменшення – десятки мільярдів гривень реальної продукції. І хоч зростання все ще є, однак, на переконання спеціалістів, зростанню ВВП нині сприяє переважливо торговельна сфера економіки й у жодному разі не виробнича. А тому, на думку «тіньовиків», – це лише ілюзія економічного зростання і вона є інерцією інвестицій, які були зроблені в минулі роки.
Юлія Тимошенко також заявляє, що Україна нині демонструє найкращі показники зростання економіки в регіоні. Однак, за даними статистичного комітету СНД, за темпами промислового зростання Україна цьогоріч скотилася з другого на третє місце. Якщо за січень-квітень 2007 року наша країна продемонструвала зростання в 112,5 % й відставала лише від Азербайджану, то за чотири місяці 2008-го знизила темпи до 108 % й пропустила вперед Білорусь. В Україні також одні з найгірших показників торгівлі. Негативне сальдо тут за 5 місяців перевищило 7 мільярдів доларів.
СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО.  Обсяги виробництва продуктів харчування зменшилися майже вдвічі: з 13,4 % за 5 місяців 2007 року до 7,5 % за цьогорічні 5 місяців. Спад виробництва (до січня-травня 2007 р.) такий: яловичини й телятини – на 15,1 %; свинини – на 48,6 %; м’яса птиці й субпродуктів – на 26,4 %; олії соняшникової нерафінованої – на 20,5 %; масла вершкового – на 1,6 %; сиру кисломолочного й свіжого неферментованого – на 1,4%.
У січні-травні 2008 року виробництво продукції сільського господарства виросло лише на 0,2 % (до відповідного періоду 2007 року), у той час як на цю ж дату 2007 року темпи зростання були у 12 разів вищі. Ба більше – за 5 місяців 2008 року виробництво сільгосппродукції населенням проти торішнього скоротилося на 4,2 %.
На 1 червня 2008 року чисельність поголів’я великої рогатої худоби скоротилася на 10,7 % (проти травня 2007-го), свиней – на 20 %. Унаслідок зменшення поголів’я корів (на 7,4 %) скоротилося виробництво молока – на 4,1 %. Причому в підсобних господарствах сільських жителів, які забезпечують понад 80 % виробництва молока, скорочення склало 3,8 %, а в сільгосппідприємствах – 5,1 %.
ІНФЛЯЦІЯ. Днями Юлія Тимошенко й зовсім шокувала учасників селекторної наради з губернаторами сенсаційною заявою: за підсумками півріччя Україна вийде... на показник дефляції! При цьому вона «звернула увагу на невтішні показники інфляції в країнах Європейського Союзу, які в червні становили 4 %». За свідченням тіньового уряду, це не що інше, як перекручування фактів. У річному порівнянні (травень цього року до травня минулого) інфляція в ЄС збільшилася до 3,9 %, у зоні Євро – на 3,7 %, а в Україні – на 31,1 %. Тобто на порядок більше! Якщо в грудні 2007 року річне зростання споживчих цін в Україні (16,6 %) в 5 разів перевищувало здорожчання в Євросоюзі (3,2 %), то в травні 2008 року зафіксоване вже восьмиразове перевищення (31,1 % і 3,9 %).
У річному співвідношення на споживчому ринку України продукти харчування й безалкогольних напоїв подорожчали на 48,5 % (травень 2008 р. до травня минулого). Це удвічі вище, ніж інфляція в грудні минулого року (на 23,7 % – до грудня 2006 р.) і майже в 7 разів вище, ніж у травні 2008 року по Євросоюзу (7,2% – до травня 2007 року).
Тобто поки український уряд створює видимість боротьби з інфляцією, багатьом європейським країнам завдяки ефективним антиінфляційним заходам удалося переломити негативні тенденції зростання цін на продовольчі товари.
У травні 2008-го громадяни України були змушені купувати соняшникову олію майже в 1,8 раза дорожче, ніж у травні минулого року, яйця – у 1,5 раза, молоко й сир – в 1,4 раза. У країнах ЄС за цей же час соняшникова олія подорожчала тільки на 13,6 %, молоко, яйця й сир – на 14 %.
Темпи подорожчання хліба в Україні (на 33,4% – до травня 2007 р.) у два з половиною рази вищі, ніж торік (13,8%), і втричі, як порівняти з Євросоюзом (на 11% – до травня 2007 р.). Якщо з травня 2006 до травня 2007 року м’ясо й м’ясопродукти в Україні навіть дещо дешевшали (на 3,4 %), то в травні цього року громадяни витрачали в 1,5 раза більше, ніж торік. У Євросоюзі за минулий рік м’ясо теж подорожчало, але лише на 4,4%. Подорожчання риби й рибопродуктів в Україні (на 18,9 %) майже в 6 разів вище, ніж у ЄС (на 3,3 %).
Як висновок можна навести лише результати останніх соціологічних опитувань, за якими негативно оцінюють діяльність уряду близько 2/3 населення України – 70,9 %. То, може, не такий в нас і успішний уряд, як можна судити з рекламних роликів Юлії Тимошенко?..