Попри те, що наразі остаточно не вирішені всі правові нюанси проведення дочасних парламентських виборів, передвиборча кампанія в Україні таки починає набирати обертів. Принаймні головні її гравці вже вступили якщо не в активну, то принаймні підготовчу фазу перегонів.
І вона є найголовнішою, оскільки саме в цей момент створюються блоки, формуються списки, окреслюється коло наближених до лідерів осіб, а, відповідно, і їхній вплив на прохідні місця до парламенту. А все це разом створює в прямому й переносному розумінні обличчя головних дійових осіб парламентських виборів-2007, які, гадаю, до 30 вересня ще встигнуть усім нам добряче набриднути.
Найбільші пристрасті минулого тижня вирували навколо майбутнього формату потужного, як його звуть самі учасники, демократичного мегаблоку на базі партії «Народний Союз «Наша Україна». І справді, об’єднати навколо спільного знаменника сили, які впродовж останніх 15 років лише розколювалися, справа далеко не проста, й інколи здається, що вона не до снаги навіть такому «консолідатору», як Віктор Ющенко. Усім, судячи з усього, формулу (читай – розподіл квот у виборчому списку), яка об’єднає демократів, таки буде знайдено. З «Самообороною» Луценка та «Порою» ніби-то домовилися. Не буде проблем і з так званою «Правицею», оскільки останній просто нікуди діватися, хіба що вкотре наступити на ті самі граблі, на які вони затято ставали впродовж усіх останніх перегонів. Однак навіть тоді не буде вирішено основної проблеми, особливо у світлі домовленостей про створення єдиної партії після виборів, – хто стане лідером блоку? Про те, що у верхах ще не визначилися з постаттю номер один, а згодом, можливо, й лідером партії, можна судити хоча б з тої кількості варіантів першої десятки блоку, які були оприлюднені останнім часом. Коли верстався номер, В. Кириленко заявив, що першу десятку мегаблоку оголосять, у четвер, 5 липня. Вірогідних кандидатів на лідерство двоє – Юрій Луценко та В’ячеслав Кириленко. Той із них, хто переконливіше доведе свою «профпридатність» і буде вести партію на вибори. Ставки, погодьтеся, високі.
Немає проблем із лідером, принаймні публічним, у Партії регіонів. Та не все так спокійно у «донецькому королівстві». Лише лінивий не говорить сьогодні про конфлікт між Віктором Януковичем – прибічником жорсткої лінії у вирішенні політичної кризи – і Ринатом Ахметовим, якому із зрозумілих бізнесових причин вигідний політичний спокій у державі. Якщо судити з того, що «регіонали» таки згодилися на вибори, то в партії переважив авторитет президента «Шахтаря». А тому далеко не факт, що й після виборів Віктор Янукович залишиться таким же непохитним лідером «донецьких». Чомусь у цьому ключі все частіше доводиться чути прізвище найближчого соратника Ахметова Бориса Колесникова, якому дехто навіть пророчить прем’єрське крісло. Невже Віктор Федорович допік вже й самим «регіоналам»?
«Залягли на матраси» БЮТ із КПУ. Та якщо для останніх це звичний стан – сховатися у куточку й вичікувати, хто ж переможе, аби потім його підтримати, то б’ютівці, як видається на перший погляд, перебувають у неабиякій розгубленості. Так довго добиваючись перевиборів, діставши їх, вони й досі не сформували власної стратегії участі у виборчій кампанії. Адже перегони українського зразка – це боротьба за рахунок когось. Зазвичай у війні за спільний електорат БЮТ перехрещувався переважно з «Нашою Україною». Однак у контексті останніх указів Президента й домовленостей про створення єдиної коаліції у майбутньому парламенті, кидати стріли в бік «НУ» БЮТу якось і не годиться.
А от кому взагалі не позаздриш, то це соціалістам. Вибори для них перетворилися фактично у боротьбу за місце під українським політичним сонцем. І що ближче дата 30 вересня, то більше вони вдаються до абсурдних і нелогічних кроків. І чомусь не знаходиться в їхньому середовищі розумної людини, яка б підказала лідерам українського соцінтерну, що їм усі ці викрутаси вже не допоможуть – важковаговики у виборчому марафоні вже давно попереду, а тому час їх наздоганяти, а можливо, й сісти одному з них на плечі. Щоправда, «регіонали» не дуже поспішають брати на себе такий баласт, та й самі соціалісти нібито вирішили йти на вибори самостійно. Як то кажуть, Бог і світла голова Сан Санича їм у поміч. Тільки чи зарадить?
