Колоритний політик та ресторатор пояснив Мукачево.net власне рішення йти у нардепи та заявив, що готовий до застосування адмінресурсу.
З початку тижня на Закарпатті, як і у всій країні активно обговорюють кандидатів у депутати, партійні списки та вірогідних переможців на виборах. Інтриги дискусіям додав Павло Чучка, який подав документи до ЦВК та заявив про намір балотуватися по ужгородському округу. Для багатьох це стало справжньою несподіванкою.
Про усе це та не тільки ми розпитали особисто у Павла Чучки.
– Чому ви вирішили йти на вибори, зокрема і як самовисуванець?
– Момент реєстрації ще не настав, я тільки здав документи до ЦВК. Справа у тому, що опозиція – не консолідована. Є окремо УДАР, БЮТ – Яценюк та інші. Пропозиції від опозиційних сил мені поступали. Однак, щоб залишитися в опозиційному полі я висунувся сам. Вважаю, що йти на вибори мені треба, треба щось змінювати в країні.
– Що будете обіцяти виборцям?
– Нічого не буду обіцяти. Закарпатських депутатів, які потраплять до парламенту, буде 11-12 чоловік. Це цілий ряд у ВР. 12 хлопів, як 12 апостолів сядуть, але без згуртованості толку не буде. Очікую, що проблеми області та району буде кому протягнути вгору.
Нам не завадило б щомісяця проводити громадські слухання, щомісячний з’їзд обранців. Механізм віче дозволить громадськості спитати з депутатів, що вони, як обранці народу, роблять у парламенті.
– Чи розраховуєте на перемогу і кого вважаєте своїми головними конкурентами?
– Я націлений на перемогу. Ще важко про конкурентів казати. Головна боротьба в ужгородському окрузі розгорнеться між мною, Сергієм Ратушняком, Володимиром Смоланкою, Василем Ковачем та Андрієм Сербайлом. Це «найулежаніший» варіант із січня. Усі ці кандидати уже на слуху. Сергій Ратушняк має своє електоральне гето: йому достатньо лише сказати, що він йде на вибори, і усі за ним вишикуються. Василь Ковач – нова людина, йому треба пояснити, чому «Закарпаттяобленерго» обліплене мармуром, а у людей біда – дроти електропостачання рвуться над стріхами. Володимир Смоланка – інтелігент, такого давно не було. Найінтелігентніші йшли на вибори у 1991 році.
– Чи не боїтесь застосування адмінресурсу, адже напередодні місцевих виборів проти вас в якийсь момент «винирнула» справа?
– Я чекаю цього кожної хвилини. А що вони ще вміють? Навіть санепідемстанція учинила розбори після передачі Ольги Фреймут.
– Як вважаєте, які ваші шанси у відсотковому співвідношенні?
– Треба мати у голові комп’ютер, аби це прорахувати. Я іду до кінця, і повторюся, що я націлений на перемогу. Якщо збережу свій відрив від конкурентів – то усе нормально. У Сергія Ратушняка резерву росту я не бачу: він був мером, і поразка, якої він зазнав на минулих виборах на посаду мера Ужгорода, свідчить про те, що «важіль Ужгород» не спрацював. Однак, він може спробувати його задіяти через Партію Регіонів. Мені взагалі здається, що й з мером Ужгорода Віктором Погорєловим вони вже подружилися.
– Який ваш загальний прогноз по виборам – між ким точитиметься головна боротьба, чи будуть порушення?
На Закарпатті буде боротьба між порядком і безладом. Якщо буде безлад, вивозитимуться урни з бюлетенями і т.д. – виграє влада. Якщо ж у комісії будуть чесні люди, тоді буде правдивий результат.
На сьогодні рівень успіху Партії Регіонів по області знаходиться на позначці 12 %. У такій ситуації їм потрібно запустити усі технологічні речі, аби слабший зміг перемогти сильнішого.
