Професіоналізм міліції в очах населення визначається не статистичними даними (які, до речі, і так невтішні) чи квартальними звітами керівництва МВС, а оперативністю й ефективністю в конкретній ситуації.
Приміром, вищий пілотаж серед сищиків — це вирахувати в натовпі й затримати на гарячому «щипача» (кишенькового злодія), який поцупив гаманець у пенсіонерки. А тим часом незначний, на перший погляд, «проступок», що мав місце в міліцейському середовищі, може свідчити про прогнилість і корумпованість системи МВС краще, ніж будь-які перевірки ГПУ, СБУ чи інших контролюючих органів. Яскравий приклад цього — історія, що трапилася на Закарпатті.
Місце і час дії — Мукачівський залізничний вокзал, 7 січня 2011року, друга година ночі. Головні дійові особи — 39-річний старший сержант лінійного відділу міліції на станції Мукачеве Іван В. і його молодший колега 26-річний сержант Олег С. Потерпілий — житель Ужгорода, педагог із вищою освітою, наївний і довірливий на вигляд, про таких кажуть — «ботанік».
Як свідчать матеріали кримінальної справи, після другої години ночі педагог чекав поїзда на Ужгород. Перед тим він відзначав у родичів Різдво, випив за святковим столом трохи домашнього вина, однак не співав, не бігав, не бешкетував, а спокійно сидів у залі чекання. В руках у нього була пластикова пляшка з-під пива з джерельною мінеральною водою. Вона й стала приводом для знайомства зі стражами порядку, що патрулювали територію вокзалу. Двоє міліціонерів, підійшовши до «ботаніка» й оцінивши його одним поглядом, попросили пред’явити документи. Почувши, що їх немає, старший сержант, кивнувши на пляшку, сказав: «Розпивання алкогольних напоїв у громадському місці заборонено. З вас штраф 51 гривня».
Пояснення, що в пляшці мінеральна джерельна вода, стражі порядку пропустили повз вуха, натомість вирішили обшукати «правопорушника». Жодних підстав для цього вони не мали, однак педагог, не бажаючи йти на конфлікт, дозволив себе обмацати, перевірити кишені й гаманець, у якому було десять гривень і кредитна картка із залишками зарплати (всього 1006 гривень).
— Що за кредитка? — поцікавилися міліціонери, явно розчаровані вмістом гаманця «правопорушника».
— Моя зарплатна картка.
— Чим можете довести? А раптом вона крадена? Треба перевірити — зніміть з неї гроші, — наказовим тоном запропонували правоохоронці, геть забувши про штраф. У голові в них уже визрів інший план.
Педагог слухняно пішов до банкомата й зняв з картки 50 гривень. Стражі порядку стояли позаду й уважно стежили, який код він набирав, після чого відвели назад і ще раз обшукали. Один з міліціонерів нахабно взяв гаманець і попрямував до банкомата. На несміливу спробу «ботаніка» щось заперечити почулося грізне: «Сидіти на місці!». Утім, за хвилину другий міліціонер, не витримавши, і собі подався за своїм колегою, де вони разом зняли з картки 200 гривень і повернулися назад.
— Ось ваш гаманець, — сказав один з правоохоронців, попередньо сховавши кредитку в кишеню. — Усе гаразд, можете їхати додому. Щасливої дороги!
Невдовзі прибув поїзд, і педагог поїхав до Ужгорода. Втрату картки він помітив уже в вагоні.
Тим часом один з міліціонерів подався в місто і зняв з картки залишок — 740 гривень. Крім крадіжки кредитки й грошей, він скоїв іще одне правопорушення — відхилився від маршруту патрулювання, однак це вже деталі. Як були поділені й витрачені вкрадені гроші, залишилося невідомим… Після Різдвяних свят педагог навідався до банку, щоб заблокувати загублену картку, а заодно поцікавитися станом рахунка. Повідомлення, що всі гроші знято в ніч на сьоме січня в Мукачевому, викликало в нього певні підозри…
Найбільше в цій історії здивувало те, що міліціонери, котрі працюють у правоохоронній системі, володіють методами оперативно-розшукової роботи й самі отримують заробітну плату через кредитні картки, виявляється, навіть не підозрювали, що банкомати обладнано фотокамерами, які фіксують і зберігають у пам’яті процес видачі грошей. Щойно працівники банку показали своєму клієнту зображення двох людей у формі з погонами, котрі із зосередженими виразами обличчя знімають його гроші, той одразу написав заяву до відділу внутрішньої безпеки (ВВБ) обласного управління міліції. Реакція не забарилася — через кілька днів до нього додому завітали незнайомі чоловіки, вручили 1300 гривень як компенсацію за «матеріальну та моральну шкоду» й чемно попросили не висувати претензій до міліціонерів. Однак заяві вже дали хід, почалася дослідча перевірка.
Спершу міліціонери поводилися впевнено, якщо не сказати зухвало, — категорично заперечували крадіжку кредитки й грошей, стверджували, що до компенсації в 1300 гривень не мають жодного стосунку, а «ботаніка» взагалі піднімали на сміх і називали «чудіком». Але щойно прокуратура області порушила кримінальну справу (після чого обох міліціонерів звільнили з роботи, а потім іще й заарештували), їм стало явно не до сміху. А пред’явлені речові докази — роздруковані зображення з банкоматів — викликали в них справжній шок, відійшовши від якого, колишні стражі порядку почали викручуватися, наче малі діти. Спочатку вони пояснювали, що це «правопорушник» попросив їх допомогти зняти з банкомата гроші, тому вони й потрапили в об’єктив (при тому, що камера чітко зафіксувала — педагог зняв 50 гривень без сторонньої допомоги). Потім погодилися визнати, що вкрали картку, але пояснили, що не підгледіли секретний код, а… вгадали його «методом тику» (з огляду на те, що після третьої хибної спроби банкомат не повертає кредитки, вгадати код не до снаги навіть математичному генію).
— У мене склалося враження, що звинувачувані просто не давали собі звіту, що відбувається, і чим справа може закінчитися, — каже закарпатський транспортний прокурор Ігор Сехін, котрий контролював розслідування. — Вони поводилися явно неадекватно ситуації, в яку самі себе загнали.
Утім, поведінка була неадекватна з самого початку. Як з’ясувалося під час слідства, заробітна плата була єдиним джерелом існування для потерпілого. Якби з картки зняли, скажімо, 100 гривень, він, можливо, змирився б і нікуди не звертався. Однак відібравши в людини, котра не скоїла жодного правопорушення й не відчувала за собою ніякої вини, всі гроші, міліціонери просто змусили її написати заяву до ВВБ. Незбагненно, як вони могли не розуміти цього й на що сподівалися!
Коли автор матеріалу запитав одного зі старших офіцерів, котрий мав стосунок до даної кримінальної справи, що він думає про загальний розумовий рівень міліціонерів, котрі так по-дитячому «прокололися», той, стенувши плечима, відповів: «Який рівень? Та звичайні міліціонери…».
Фінал
На суді колишні стражі порядку змінили показання й повністю визнали свою вину. Адвокати просили врахувати це як пом’якшуючу обставину й пропонували обмежитися покаранням, не пов’язаним із позбавленням волі. Однак Мукачівський міськрайонний суд, визнавши підсудних винними в крадіжці, вчиненій за попередньою змовою групою осіб (ст. 185 ч. 2), та зловживанні владою або службовим становищем, вчиненим працівниками правоохоронних органів (ст. 364 ч. 3), присудив їм по п’ять років позбавлення волі з конфіскацією майна, без права обіймати посади в правоохоронних органах на два роки. І це далеко не максимальне покарання, адже ст. 364 ч. 3 Кримінального кодексу передбачає від п’яти до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна і без права обіймати певні посади до трьох років. Засуджені вже подали апеляцію, вважаючи вирок занадто суворим.
Завершальний штрих
Старшому сержанту лінійного відділу міліції на момент скоєння злочину залишалося всього сім місяців до пенсії. Його молодший колега встиг попрацювати в органах внутрішніх справ лише три роки.
Як сказав під час слідства потерпілий, дії міліціонерів викликали в нього глибоке розчарування: педагог із вищою освітою і в думці не міг припустити, що міліція здатна на такі ганебні вчинки.
Не дивно, що самі засуджені називали його «чудіком»…
