Видання Новое Время знайшло відповіді на 7 найпопулярніших з більш ніж 3 тисяч запитань людей, стосовно безвізового режиму з Європейським Союзом. Далі пропонуємо статтю видання без змін.
1. Питання: Чи можна в'їхати в країни ЄС за старим паспортом з візою, а потім, коли віза закінчиться, виїхати з ЄС вже по біометричному паспорту?
Відповідь: Можна.
Нинішня редакція прикордонного кодексу ЄС не містить відповідної заборони. А з 2014 року законодавство шенгенської зони безпосередньо дозволяє подорож за межами часових рамок візи, по якій людина в'їхала в шенгенську зону, якщо ці рамки розширюються новим дозволом на короткострокове перебування. Документом, який виконує роль такого дозволу в період безвізового режиму є біометричний паспорт.
Однак якщо паспорт з візою і біометричний паспорт - це два різних документи, ймовірно, Вам доведеться надати на виїзді обидва і, при необхідності, дати усні пояснення з цього приводу.
Ця ситуація врегульована Прикордонним кодексом ЄС (ст. 12), який регламентує правила виїзду з ЄС по документу, в якому відсутній в'їзний штамп.
Важливо: норма 90/180 розраховується сумарно на візовий і безвізовий періоди подорожі; скасування візового режиму не обнуляє кількість днів, проведених на території ЄС.
Крім того, якщо мова йде про країну-члена ЄС за межами шенгенської зони, варто проконсультуватися з міграційним урядом відповідної держави або його посольством в Києві, щоб уникнути розбіжностей національного і шенгенського законодавства.
2. Питання: Якщо в біометричному паспорті є шенгенська віза і усі її дні вже використані, з якого моменту починається новий 180-денний безвізовий період?
Відповідь: Дні, проведені на території країн ЄС і Шенгенської зони під час подорожі з візою, будуть враховані разом з днями, які ви провели в ЄС щодо безвізового режиму.
Початок безвізового режиму не обнуляє "лічильник днів" 180-денного періоду, протягом якого можна знаходитися в країнах Євросоюзу 90 днів. Це правило не змінюється, навіть якщо мова йде про новий біометричний паспорт - в шенгенській інформаційній системі залишаються дані зі старого документа.
3. Питання: Чи можна після закінчення терміну дії посвідки на проживання в країні ЄС залишитися в ній в рамках безвізового режиму, не виїжджаючи при цьому з країни?
Відповідь: Можна, якщо зараз ви перебуваєте в ЄС з біометричним паспортом.
Шенгенське законодавство не забороняє такого перебування. Підрахунок днів за правилом 90/180 при цьому ведеться з дня, наступного після закінчення дії дозволу на проживання або національної візи. Однак ви повинні бути готові надати на виїзді ці документи і, при необхідності, усні пояснення з цього приводу.
Залишитися в ЄС по безвізовому режиму можна також в разі, якщо національна віза була проставлена в паспорт старого зразка, але людина має при собі і біометричний паспорт. Ця ситуація врегульована Прикордонним кодексом ЄС (ст. 12), який регламентує правила виїзду з ЄС по документу, в якому відсутній в'їзний штамп.
4. Питання: Якщо у мандрівника є відмови у візах до країн шенгенської зони, чи стане це перешкодою для безвізової поїздки?
Відповідь: Старі відмови у візах самі по собі не можуть бути причиною відмови у в'їзді по безвізовому режиму.
Але якщо у вас є відмова в паспорті, ви повинні бути готові до того, що прикордонники можуть перевіряти вас прискіпливіше, ніж інших мандрівників. Тому краще мати при собі всі обов'язкові докази благонадійності: зворотний квиток, підтверджене проживання і грошове забезпечення.
Однак ситуація змінюється, якщо причиною заборони на в'їзд була наявність вашого прізвища в шенгенській інформаційній системі і це було відзначено в письмовому поясненні посольства про причини відмови у візі.
Зокрема, заборона на в'їзд на певну кількість років виноситься тим, хто раніше був депортований з ЄС, наприклад, через перевищення термінів перебування. Термін заборони визначається по кожному порушнику індивідуально.
5. Питання: Яка інформація повинна бути вказана в листі-запрошенні довільної форми і чи може бути такий лист-запрошення роздруківкою повідомлення з електронної пошти? Яку форму має мати підтвердження фінансової гарантії сторони, що запрошує?
Відповідь: Так, запрошення, роздруковане з електронної пошти, може бути використано мандрівниками. Запрошуюча сторона повинна зазначити (мовою країни, де здійснюється перетин, або англійською мовою) свою адресу, діючий телефон для зв'язку, мету візиту, зв'язок із запрошеною особою або особами.
У той же час підтвердження фінансових гарантій (якщо мандрівник не має можливості довести фінансову спроможність) бажано надавати не в довільній формі, а у вигляді офіційного документа. Формат фінансових гарантій встановлюється на національному рівні кожної країною-членом ЄС. Зазвичай цей документ засвідчується муніципальною владою в тій місцевості, де зареєстрована особа, що запрошує.
6. Питання: Який порядок дій у разі відмови в перетині кордону під час авіаперельоту? Чи є якісь зобов'язання у авіакомпаній в таких випадках? Як в цій ситуації може допомогти консульство України в країні, до якої прилетів пасажир?
Відповідь: Якщо вам відмовили у в'їзді в аеропорту, шенгенське законодавство покладає зобов'язання щодо забезпечення вашого невідкладного повернення в Україну на авіакомпанію.
Авіакомпанія в цьому випадку може також доставити вас в третю країну, в яку ви маєте право в'їзду.
Крім того, відмова не забороняє подальшого в'їзду, якщо мандрівник усуне недоліки, які стали причиною такої відмови.
Прикордонний кодекс ЄС (ст. 14) гарантує, що рішення про відмову може бути оскаржено, але оскарження відбувається за національним законодавством кожної окремої держави-члена ЄС. Ви можете з'ясувати порядок такого оскарження, звернувшись в посольство відповідної держави в Києві. При цьому оскарження відмови не припиняє її дії.
Якщо рішення про відмову вже винесено, консул України має обмежену компетенцію для надання допомоги.
7. Питання: Якщо в групі людей один з них є спонсором інших (має достатньо коштів для всіх), як пояснити це прикордоннику?
Відповідь: На практиці декларування спонсорства не викликає ніяких проблем, але лише в разі, якщо мандрівники мають загальний маршрут і мету перебування на території ЄС, що підтверджено документально.
Прикордонний кодекс ЄС не встановлює правил доведення спонсорства, проте дозволяє декларувати спонсорство "в разі, якщо це не передбачено національним законодавством".
