Ні дня без з’їзду! З таким гаслом провели останні два тижні відроджені з попелищ передвиборчих баталій 2006-го року українські партії та блоки. Всяк уступив у нову виборчу кампанію по-своєму: хтось скромно, за найкращими зразками засідань радянської епохи – із наповненим водою графином на столі президії та декламуванням віршів про визначальну роль партії і її лідерів, інші – за тими ж кращими, але вже світовими традиціями політичного перформенсу, з елементами супер-шоу та застосуванням новітніх
Одне слово, подивитися було на що, ба навіть моментами цікаво й послухати. Та все ж є сподівання, що навіть найяскравіші декорації та найпалкіші промови не затьмарили свідомості пересічного виборця. Бо хто, як не він, знає, якими білими й пухнастими є наші політики до виборів, і на кого вони перетворюються після них.
Одними з перших вийшли на передвиборчу стежку ті, хто мав би це зробити, напевно, в останню чергу. Бодай заради гонору. Чи то з безвиході? Соціалістична партія України вперше входить у виборчу кампанію без чіткого уявлення, який результат очікує її на фініші. Тобто десь у глибині підсвідомості, і це було відчутно у виступах лідерів СПУ, вони передбачають своє фіаско. Та все ж рожеві соціалістичні мрії не дозволяють їм замислитися над можливістю життя без депутатського портфелю. Що казати, якщо нервозність, що нині панує в лавах соціалістів простежувалася навіть у промові лідера партії Олександра Мороза. Називаючи дочасні вибори авантюрою, він так і не зміг доступно пояснити своїм соратникам, чому вони, соціалісти, до неї долучаються і що їх чекає в кінцевому підсумку. Загалом же до «авантюри» під назвою вибори Сан Санич закликав 316 партійців. Очолив передвиборчий список, як і водиться, лідер партії, другий – «герой-рятівник України Василь Цушко». А от мінстра траспорту, від роботи якого Україна останнім часом лише рятується, – Миколу Рудьковського від гріха подалі запхнули на 15 місце. Якщо ж говорити про закарпатців, то спочатку здивувала доволі висока – 11 позиція Михайла Товта. Та, як згодом пояснив лідер партії, той потрапив до списку за рекомендацією угорських друзів із Соцінтерну й обіцяє соціалістам 70 000 голосів угорської громади на Закарпатті. Як то кажуть, без коментарів.
У справжні шоу в найкращих традиціях європейських виборчих кампаній перетворили свої з’їзди Партія регіонів та Блок Юлії Тимошенко. Судячи з усього, західні політтехнологи, які працюють на ці політичні сили, недарма їдять свій хліб. Важко спрогнозувати, якого результату вони досягнуть на самих виборах, але принаймні концерти влаштовують приголомшливі. І це, в принципі, добре, що наші партії намагаються начепити на себе бодай обгортку європейськості. Дасть Бог, і до суті формування політики за європейськими стандартами дійдемо. А наразі Партія регіонів, чи точніше ті ж політтехнологи, сформували першу п’ятірку «регіоналів» за принципом «Аби говорити вміли», а іншими словами – побудували її з головних популістів партії – Нестора Шуфрича, Раїси Богатирьової, Інни Богословської, Тараса Чорновола і, звісно ж, Віктора Януковича. Кожен із них, як боксер-професіонал виходив на сцену під власну музику, а Віктора Януковича супроводжували ще й фонтани вогню. Одне слово – Голлівуд! До якого, між іншим, потрапили й закарпатці – на прохідному 131 місці опинився Едуард Матвійчук, і на не дуже прохідному, 197-му, Олександр Ледида. В останнього надії з потраплянням до парламенту пов’язані лише з перемогою Партії регіонів на виборах, формуванням коаліції й поступовим розмінюванням депутатських портфелів на міністерські.
«Біле не носити» – це точно не про Юлію Тимошенко та її прибічників. Усіх, хто дивився трансляцію з’їзду БЮТу на телебаченні, не покидала аналогія із засіданням «Білого братства». «Воїни світла», як і личить, були одягнуті в усе біле й такий скрупульозний «дрес-код», здається, навіть сподобався учасникам з’їзду. Та все ж маємо право говорити про перефарбування у БЮТівському середовищі, принаймні перед виборами. Коли ще донедавна ця політична сила позиціонувала себе як лівоцентристська і навіть свого часу просилася до європейського Соцінтерну, то відтепер БЮТ взяла на озброєння праву ідеологію, про що, зокрема, свідчить присутність на з’їзді блоку гостя з Брюсселя – президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенза, який запросив Тимошенко приєднатися до клубу європейських правих. Припустімо, в Європі слабко розбираються в питаннях, хто є хто в українському політикумі і яких ідей дотримується. А от наш виборець мав би добряче задуматися, що ще спровокувало таку різку зміну політичної орієнтації БЮТу, окрім бажання «попастися» на полі «нашоукраїнського» електорату.
Що ж до списку, то він мало відрізняється від тих, які пропонувала ця політична сила 2006-го – мінус парламентські перебіжчики, плюс екс-соціаліст Йосиф Вінський. Як і торік, у прохідному списку голова Закарпатської обласної «Батьківщини» Олександр Кеменяш – 67-й.
Не так помпезно, але зі смаком, провів свій з’їзд блок «Наша Україна – Народна Самооборона». Загалом, «нашоукраїнцям» не звикати проводити свої засідання на європейський копил, оскільки саме вони започаткували цю моду, яку нині перейняли інші політичні сили. Однак цьогоріч усе відбувалося доволі буденно, а як порівняти з іншими учасниками виборчого процесу – навіть нудно. Глядачі не побачили шоу, натомість перед публікою нарешті постала єдина команда однодумців на чолі з Президентом Віктором Ющенком. І це, гадаю, основний козир цієї політичної сили на виборах. Мало хто вірив, що навіть такому консолідатору, як Віктор Ющенко, вдасться об’єднати навколо себе українських демократів. Удалося. Тепер залишилося тільки чекати, чи готові українці усвідомити знаковість і перспективність такого об’єднання. А закарпатці й поготів, адже у списку цієї політичної сили найбільше наших земляків, принаймні у прохідній її частині: 40-й – заступник голови партії «Наша Україна» Ігор Кріль, 60-й – міський голова Мукачева Василь Петьовка, 63-й – Станіслав Аржевітін та 99-й – голова КМКС Міклош Ковач, який би вже точно посперечався із 70 000 голосів соціаліста Михайла Товта.
Одне слово, шоу почалося. Навряд чи перебіг виборчої кампанії буде таким же білим та яскравим, як згадані з’їзди партій. Але принаймні слід відзначити, що вибори в Україні стали веселішими, навіть без Вєрки Сердючки, яка наразі ще не вступила до виборчих перегонів. То, можливо, нам слід очікувати й на веселе життя після виборів?
