Податок на бездітність суперечить Конституції України і закону про персональні дані, вважають експерти, але ініціатори бачать в ньому лише позитив.Чи можна примусово збільшити народжуваність в Україні?
Один закон – подвійна вигода
Нещодавно на розгляд Верховної Ради нардепи Ярослав Сухий і Катерина Лук'янова внесли скандальний законопроект, яким пропонується доходи бездітних молодих людей старше 30 років обкласти підвищеним податком - 17% (це на 2% більше, ніж зараз). До слова, Лук'янова за спеціальністю – інженер-технолог, заміжня, має двох дочок. Сухий – історик, також одружений, виховує двох дітей. Тож, самих авторів законопроект у разі його прийняття не торкнеться.
Автори документу у пояснювальній записці наводять сумну статистику: мовляв, за індексом людського розвитку ООН, Україна, що десять років тому із 173 позицій займала 45-те місце, опустилась за 100-ту сходинку. За темпами вимирання людей наша держава входить у першу десятку країн світової спільноти. А загалом за два роки українців поменшало на 365,2 тис. осіб.
Наведені дані, на думку Сухого та Лук'янової, свідчать про наявність у країні "кризової демографічної ситуації та незадовільний режим відтворення населення".
Очікується, що зазначені заходи дозволять, з одного боку, збільшити рівень народжуваності і подолати демографічну кризу в Україні, а з іншого - принести до бюджету додаткові надходження (близько 800 мільйонів гривень на рік).
Як пояснив Ярослав Сухий, отримані гроші підуть на лікування хворих дітей, зокрема, за кордоном, адже у МОЗ відповідних коштів немає.
Диференціація чи дискримінація
Від податку пропонують звільнити лише бездітних, які є інвалідами І-ої, ІІ-ої або ІІІ-ої груп.
Є в документі і заохочувальні заходи для багатодітних батьків. У разі якщо платник податку має трьох або чотирьох дітей, найменший з яких досяг трирічного віку, то ставка податку має становити 10% замість 15-ти. Для працюючих батьків, у яких є п'ять або більше дітей, найменший з яких досяг трирічного віку, ставку податку пропонують знизити до 5%.
Пільгові умови оподаткування не мають поширюватися на безвідповідальних батьків – зокрема, тих що позбавлені батьківських прав чи не платять аліменти.
За словами директора соціальних програм Центру Разумкова Людмили Шангіної, спроба ввести цей податок суперечить Конституції України, Загальній декларації прав людини і громадянина та іншим документам, тому що це – втручання у особисте життя.
"Рішення мати сім'ю чи не мати, мати дітей чи ні – це приватне життя громадянина країни, на яке він має право. І держава не повинна це право порушувати", - зазначає Людмила Шангіна.
У штики сприйняли ініціативу Сухого і Лук'янової опозиціонери. Бютівці вбачають у цій ідеї лише засіб залатати дірки у бюджеті, який ніякої соціальної користі не несе. А віце-спікер Микола Томенко назвав законопроект "непорозумінням", яке, на його думку, не знайде підтримки у залі.
Що робити безплідним?
За статистикою МОЗу, в Україні від 10-12% до 18-20% пар безплідні. Що робити цим людям – законопроект відповіді не дає. Поправка на стан здоров'я, згідно з яким молоді люди об'єктивно не можуть мати дітей і тим самим мають звільнятися від збільшеного податку – у документі відсутня.
Ярослав Сухий, відповідаючи на це питання, намагався у своєму дусі віджартуватися, мовляв, хто до 30-ти років не навчився робити дітей, той отримає методичний посібник. А ті, хто не може завагітніти – нехай всиновлюють.
На думку директора Фонда демініціативи Ірини Бекєшкіної, багатьох українців така позиція нардепів просто образить.
"Одні просто не можуть мати дітей через стан здоров'я, інші нібито готові, але у них немає фінансової можливості, так у них ще будуть додатково гроші відбирати", - дивується Бекєшкіна логіці ініціаторів законопроекту.
"Якщо комусь хочеться виправити демографічну ситуацію шляхом примусу, з цього нічого не вийде. Людей потрібно не примушувати, а стимулювати. Зокрема, створенням людських умов життя, забезпеченням молодих сімей житлом", - вважає Людмила Шангіна.
Утім, навіть якщо б у законопроекті зробили б поблажку для безплідних, це все одно суперечило б чинному законодавству, вважає Людмила Шангіна.
"Багато людей не можуть мати дітей через хвороби. Якщо людина буде змушена це доводити і приносити чиновнику довідки інтимного медичного характеру, це буде порушення закону про персональні дані", - зазначає експерт.
Досвід інших країн
Не встигли вщухнути суперечки навколо податку на бездітність в Україні, як з аналогічною ініціативою виступили німці. На розгляд бундестагу також винесли податок на бездітність. Його мета – зупинити демографічну катастрофу, яка загрожує Німеччині. Церемонитися з безплідними у парламенті Німеччини також не збираються: мовляв, у 2040 році, коли кожному третьому німцю буде за 60, потрібно буде звідкись брати гроші на соцвиплати. Німецьким законотворцям пропонується ввести додатковий податок 1% для всіх бездітних громадян, які досягли 25-річного віку.
На думку Людмили Шангіної, податок у Німеччині не приживеться. Адже з демографічною проблемою потрібно боротися не батогом, а пряником, вважає експерт.
"У тій же Німеччині, у післявоєнний час, коли зіштовхнулися з демографічною проблемою, влада пішла не шляхом примушення, а шляхом заохочення. В нормальних країнах заохочення полягає у тому, що коли народжується дитина, з батьків знімають якусь частину податку на прибуток автоматично. Тобто ви не бігаєте і не збираєте якісь довідки і не просите пільгу, як милостиню. У Штатах, якщо у родини 4 дитини, навіть якщо обоє з батьків працюють, вони звільняються від податку на прибуток. Ці гроші лишаються у родині", - розповідає Шангіна.
У Росії стандартне податкове відрахування на дітей з податку на доходи фізичних осіб може вважатися аналогом податку на бездітність. Розмір відрахування у 2012 році становить 1400 рублів (близько 300 гривень) в місяць на кожну дитину, а ставка податку - 13%. Тому людина, яка має одну дитину, платить податок на 182 рублі на місяць менше, ніж бездітна людина з такими ж статками.
На початку минулого століття податок існував у Болгарії. А з 1941 року був запроваджений у СРСР як "податок на холостяків, одиноких і малосімейних громадян". Бездітні чоловіки від 20 до 50 років та бездітні заміжні жінки від 20 до 45 років повинні були сплачувати 6% від зарплати державі. Трохи менша ставка передбачалася для тих, хто отримував менше 91 рубля на місяць. З тих, хто не заробляв і 70 рублів, податок не стягувався. Були поблажки й для тих, хто не мав можливості завести дитину через стан здоров'я, а також інші застереження щодо його стягнення. Податок було скасовано з 1 січня 1992 року, із розпадом Союзу.
