Квітковий бізнес на Закарпатті не є прибутковим, переконують господарники, що працюють у цій галузі. Значну частину вітчизняного ринку заповнили добротні голландські товари – уся розсада, квіти, насіння імпортується до наших прилавків саме з Нідерландів.
Якщо за кордоном будь-яке підприємництво підтримують, надають державні дотації, створюють спеціальні податкові програми, то в Україні ситуація кардинально протилежна – на бізнесменів-початківців чекає безліч виплат, податкових зобов’язань та інших неофіційних «данин». Та все ж господарства, що займаються квітковою розсадою, на Закарпатті є. Одне з найвідоміших — хустський «Зеленгосп».
Часи його розквіту та складні умови пострадянського періоду добре пам’ятає Ганна Орос — квітникарка, яка пропрацювала в «Зеленгоспі» 30 років.
«Звичайно, вимоги до теплиці та її працівників сьогодні не порівняєш з радянськими часами, — каже жінка. — Усі наші працівники свого часу повинні були здавати іспити, проходити курси підвищення кваліфікації. Черенкування, скіплення, пікерування розсади, пропорції грунту, всі ці тонкощі мав добре знати кожен початківець. Від результатів екзаменів залежав рівень кваліфікації, а з ним і хороша зарплатня. Але після розпаду СРСР якось самі собою позникали й екзаменаційні нагляди, а з ними й хороші надбавки до зарплатні. Роботи ж у теплицях від того не поменшало».
Пані Ганно, чи є вигідним сьогодні квітковий бізнес?
— Я думаю, якщо людина працює, то в будь-якому випадку результат буде. А якщо скласти руки, нічого не робити, тоді й сподіватися нема на що. От ми разом із дівчатами працювали всю зиму – садили, обкопували, пололи квіти – і погляньте, скільки у нас є доглянутих вазонів, розсади, гарних бутонів. У теплиці роботи завжди багато, повірте, свої вісім годин ми відпрацьовуємо сповна. За 30 років у нас було вже кілька десятків працівників, напевно, я всіх і на обличчя не згадаю. Часто буває так, що прийдуть попрацювати на два місяці, побачать, що тут важка робота, і підуть.
Нині приватні господарі також беруться за вирощування квітів. Вважаєте їх конкурентами?
— Так, наші люди роботящі, виживають як можуть, беруться за будь-яку справу. З багатьма господарствами ми співпрацюємо, закуповуємо від них квіти. Це переважно петунії, різноманітні вазонні рослини… Будь-якою справою вигідно займатися, якщо вкладати в неї час і зусилля. А щодо конкуренції, то роботи поки що для всіх вистачає.
Як ви особисто обрали професію квітникаря?
— Ну, як обрала... Була молода, діти ходили в садок. Шукала звичайну роботу з 8-ї до 17-ї, аби можна було вранці дітей відвести до дитсадка, а ввечері встигнути забрати. От і вся мотивація. З рослинами працювати мені подобалося завжди, тому залишилася у теплиці аж на 30 років… Інша квітникарка, Марія Буринчак, потрапила на підприємство вже на початку 2000-х.
«Ніякої спеціальної освіти біолога чи агротехніка я не отримувала, — розповідає жінка. — Усього навчалася тут. Звичайно, спочатку було дуже важко, особливо перші два місяці».
Фізично?
— Так, дуже втомлювалася, обсяг роботи у теплицях дійсно великий. Та й для того, аби правильно доглядати за розсадою, потрібно добре на цьому розумітися. Але тепер, коли я опанувала специфіку роботи, нікуди з теплиці йти не хочеться. Навіть не уявляю собі іншого місця праці.
Робота у теплиці допомогла мені розумітися і на домашньому садівництві. Тепер я добре знаю, які квіти майже не потребують догляду: фактично, де їх посієш, там вони і розростуться. Без надмірного поливу, обкопування...
— Ви б бачили, яка у Марії краса вдома біля рибника, — коментує пані Ганна.
— Нічого аж такого екзотичного я біля дому не насаджувала, — реагує на це квітникарка. — Саджу те, що не потребує особливого догляду. Оскільки рибник любить усе зелене, то посадила якомога більше кущів, дерев. Мені особисто подобаються туї, альпійські гірки, троянди, гладіолуси.
А екзоти вирощуєте?
— З екзотів у нас у теплиці є насадження бананового дерева, зовсім невеликі, зростом як звичайний вазон, що може поміститися на підвіконні, — розповідає Марія Буринчак. — Ростуть у нас і кавові дерева… Але загалом використовуємо те ж насіння, що і 10—15 років тому. Люди вже звикли до певних сортів, та й ми знаємо, як доглядати ту чи іншу розсаду. Тому особливих новинок не закуповуємо. З квітів вирощуємо десяток сортів троянд, калл, гладіолусів, орхідей, тюльпанів, декоративне каланхое.
Зараз якраз сезон саджань. Як би ви порадили господаркам оформлювати квітники?
— Ну, наприклад, можна створити ті ж альпійські гірки. Мода на них ніколи не минає, а розсада, що використовується, дуже добре почувається у нашому кліматі й грунті. А ще саме зараз, навесні, можна садити троянди, гладіолуси.
У вас величезний стаж роботи в теплицях. Ніколи не виникало думки вкласти гроші у власну справу?
— Ні, це вимагає дуже великих коштів – не менше кількох десятків тисяч гривень, великих фізичних зусиль. Моя робота мене цілком влаштовує, я до неї звикла, працювати з рослинами люблю. А відкриття власної справи потребує вже трохи іншого рівня відповідальності, потрібно думати і про збут квітів, вирішувати організаційні питання.
Христина Горват, газета "Новини Закарпаття"
