Дерев'яний храм збудований у 1428 році (за іншими даними, наприкінці XVI ст.), належить до найдавніших закарпатських храмів потиськоії групи. У XVII ст. добудовані зруби над опасанням усіх трьох частин споруди.

Храм дерев’яний, тридільний, з рівноширокою навою та бабинцем, з гранчастим п’ятистінним вівтарем, збудована з дубових брусів. Усі об’єми вкриті високим двосхилим дахом та охоплені опасанням. Над бабинцем - висока вежа, вкрита строгим шатром, характерним для багатьох марамороських церков.

Дахи храму вкриті дерев’яним ґонтом. На південній та північній стінах бабинця збереглися вузькі вікна готичної стрілчастої форми. Цікавою особливістю є те, що двері влаштовано на південному фасаді.

В інтер’єрі знаходяться позолочений різьблений іконостас XVIII ст. та настінні розписи, які є визначними творами народного малярства XVII ст.

У наві розміщені композиції на сюжети «Страстей Господніх», у бабинці збереглися фрагменти «Страшного суду», постаті святих, серед яких вміщений портрет ктитора храму священика Никоря.

Особливим монументалізмом вирізняється розташований на склепінні образ Пресвятої Богородиці «Знамення», написаний у традиціях народного декоративного мистецтва.

Храм є унікальною пам’яткою закарпатської школи теслярської майстерності і разом з живописом належить до найдовершеніших творів в українському монументальному мистецтві.

Так, близько 1760 року проведено ремонт церкви і зведена каркасна вежа з шатровим верхом. Реставровано церкву 1968 року.