У травні 1970 року річка Тиса у Тячеві вийшла із своїх берегів і наробила чимало лиха.
Сталося це 13 травня о 12-тій годині. Річка Тиса мала критичний рівень води, який просто перекинувся на місто. Вже за годину усе місто було затоплене, а будинки знеструмлені. Все нагадувало кінець світу, адже зник навіть стаціонарний зв’язок.
Страхітливі дні 13—14 травня 1970 року назавжди закарбувалися в пам’яті тамтешніх жителів. У ті дні з різних причин загинули 5 людей. Трагічний випадок стався з шваграми: місцевим Шелем Куном і вихідцем зі Східної України Борисом Косенком. Вони добровільно на тракторі рятували хворих із затопленої лікарні.
В одній із поїздок за хворими їх трактор потрапив у яму, що утворилася від виру течії Тиси на розі вулиць Партизанської, Жовтневої, Вайди, і застряв там торцем. Так їх і знайшли через два дні втопленими за кермом трактора. Поряд із цим місцем у сквері через рік їм було поставлено пам’ятну стелу, на якій у траурному вінку викарбувано текст Указу Президії Верховної Ради СРСP від 12 березня 1971 року про нагородження їх посмертно орденом «Знак пошани». Сьогодні тяжко уявити, що від міста Тячева могло нічого не залишитися.
Тоді житловий фонд міста був пошкоджений на 90 %, 1860 будинків постраждали, з них понад 50 потребували відбудови з фундаменту. Було обстежено і складено відповідні документи про заподіяння збитків і їхня вартість на всі будинки, які були зруйновані. Крім того, необхідно було терміново оформити понад 2000 будівельних паспортів на індивідуальну житлову забудову за пільговими низькими цінами.
