Серед безпосередніх жертв радянського режиму тих подій були й 3-є ужгородців, які організували в місті антитоталітарне підпілля, за що були засуджені.
Пам’ятний знак на замовлення угорського уряду створив ужгородський скульптор Михайло Колодко. Символізм скульптури інтригує: шматок бетону з вкрапленнями з гільз та написом 1956 як дата початку розпаду тоталітарного радянського режиму.
Пам’ятник встановили у сквері поруч з комплексом Совине Гніздо напроти колишньої будівлі КДБ, яке власне й вело справу угорських повстанців в Ужгороді.
На урочистому відкритті у суботу, 19 березня були присутні як керівництво Ужгорода, так і області, угорські консули, представники угорських організацій КМКС та УМДС, заступника держсекретаря з особливо важливих суспільних питань Управління прем’єр міністра Латорцаі Чобу, духовенство, яке провело екуменічну службу, а також безпосередні учасники закарпатських подій 1956 року – отець Бендас Даніель та Мілован Шандор (почесний голова КМКС) та Пердук Тібор, які виступили перед присутніми із спогадами тих часів.
Якщо коротко переповідати ті події у розрізі Закарпаття, то Беняк Нандор, будучи учнем 9-го класу Ужгородської школи ім. Дойко Габора у свої 16 років зорганізував разом зі своїми друзями, Орловськім Віктором та Кулчар Тіборем Яношом ужгородську антирадянську організацію, з метою розповсюдження флаєрів та брошур. КГБ півроку полювало на юнаків. Про це ми дізнаємося зі спогадів Беняк Нандора:
– Ходили чутки, що молодих хлопців забирають на Донбас на так звану «маленьку роботу». Я чітко знав одне – я маю боротись проти окупантів, проти комуністів. Я вирішив – ми будемо робити флаєри та закликати в них людей до протистояння. Радянські війська повинні негайно покинути Закарпаття. З весни 1955-го року раз у тиждень, вночі у різних частинах Ужгорода ми розповсюджували ці флаєри, та клеїли їх на стовпи.
Суд у справі ужгородських школярів відбувся саме 20 березня 1956 р. На закритому засіданні Беньовські Нандора та Орловські Віктора було засуджено до 6, а Кулчар Тібора до 4-х років позбавлення волі. У липні 1957 р. Беняк Нандора відвезли через Москву у Мордвинію, у 7-й табір ГУЛАГ-у, де 13 грудня 1958 року було його звільнено, але він знаходився під постійним наглядом до 14 липня 1987 р.
Згідно з офіційних даних, у результаті угорських боїв 1956-го року загинуло 2502 особи, хоча згідно з неофіційних – значно більше. З них 97 ще не мали 15 років, 414-ом було від 15 до 19.
Як слушно зауважили на офіційному відкритті усі присутні, угорська революція 1956 року вийшла за межі лише Угорщини, і є прикладом боротьби за свободу для усіх народів, зокрема угорського та українського. Тому важливо, що на відкритті пам’ятного знаку його декорували стрічками з національних прапорів Угорщини та України, а встановлені на скульптурній композиції пам’ятні таблички – на українські та угорській мові.
Насамкінець зауважимо, що 2016 рік проголошено в Угорщині Роком Свободи як рік вшанування героїв революції 1956 року та жертв комуністичного режиму.
Окрім репортажу Mukachevo.net радимо також переглянути відеосюжет команди Громадського телебачення Закарпаття.
Mukachevo.net
