23-го квітня в ужгородському драмтеатрі вже вчетверте відбудеться концерт «Вар’ятів».
Керівник гумор-шоу Сергій Притула ексклюзивно для Mukachevo.net розповів про улюблені місця на Закарпатті та поділився історіями виступів в Ужгороді.
- Як часто буваєте на Закарпатті? Ці візити більше пов’язані з роботою чи відпочинком?
- Раз на раз не припадає, але в середньому 2-3 рази на рік. Раніше було частіше по роботі, зараз відпочинку.
- Заради чого варто проїхати майже тисячу кілометрів зі столиці до Закарпаття?
- Хоча б заради того, щоб познайомитись із місцевими даїшниками, які штрафують тебе за поворот не з тої смуги, а коли ти, немісцевий, дивишся на них, як баран на нові ворота і кажеш: «Мужики, так знак, на який ви мені вказуєте – загнутий. А розмітка стерлась»! Тобі відповідають: «Унас тут всі знають, що поворот тільки з крайньої смуги». Я за таке навіть вдячний, є про що на концертах розказувати!
А якщо серйозно, то я їду сюди за відчуттям безтурботності. У мене таких 2 місця залишилось: Закарпаття і село Волосянка на Львівщині. Бо вже сам Львів – це давно штаб-квартира «Вар’яти-шоу» і там багато своїх клопотів, приїжджаю в Тернопіль – так, рідне місто, але то треба мамі щось допомогти, то питаннями реабілітаційного центру зайнятись, то ще щось пов’язане з нашими концертами… А в Ужгород приїжджаю – і релакс!
- Ви бували тут в рамках різних проектів – Підйом, Кабріоліто, Вар'яти… Чи є речі, які після стількох візитів пов’язують Вас з Закарпаттям – люди, місця, історії?
- Люди – це, насамперед, журналіст Нового каналу Віталій Глагола, який допомагав нам і зі зйомками Підйому, і з Кабріоліто, а тепер і «Вар’ятам» допомагає. Ми вже достатньо давно знайомі, ще пам’ятаю його худеньким і скромним молодим чоловіком, якого моя майбутня дружина водила по київських клубах. А зараз це вже такий мачо-мен, що страшно дружину з ним кудись відпустити.
Місця – це, звісно ж, набережна. А якщо поза Ужгородом, то Лумшори. Вже 5-ий рік туди катаюсь і не набридає. Тепер «У Цімбора» відпочивають і мій брат, і всі мої друзі.
А цікаві історії залишаться при мені (посміхається – ред.).
- Де смачніша на Ваш погляд кава – у Львові чи на Закарпатті?
- Смачно не там, де якесь місто, а там, де варять з любов’ю. Тож можу сміливо сказати, що і у Львові, і в Ужгороді є багато місцин, де тобі зварять доброї кави. Як і генделиків, де подадуть помиї, які кавою може називати тільки людина, яка окрім розчинної в своєму житті нічого не сьорбала.
- Скільки разів в Ужгороді бували «Вар'яти»? Чи є якась особливість у місцевої публіки і наскільки на Закарпатті «заходить» український гумор?
Були вже три рази. Зараз приїдемо четвертий. Щоб якісь особливості - та радше ні, ніж так. Навпаки, нам потрібно трішки міняти лексику і так далі, позаяк, навіть дрібнички впливають на те, як «зайде» матеріал. Наприклад в Ужгороді більше прийнято казати «фата», в Тернополі – «вельон». Не виправиш це слово в мініатюрі і замість вибуху оплесків можеш побачити багато знаків запитань у очах в залі. А загалом, все заходить дуже добре.
- Ви якось розповідали, що під час першого концерту «Вар'ятів» в Ужгороді було куплено «аж» 12 квитків. Коли Ви востаннє бували тут (восени) зал був наполовину пустий. Останнім часом в соцмережах між місцевими вирує полеміка, мовляв, на «фанерних» Потапа і Настю чи Олю Полякову навіть організовують додаткові концерти, а на якісні українські продукти ходять лічені десятки людей. Чому так?
- Поняття не маю. Нам в Ужгороді як пороблено. Коли ми робили перший концерт ще в 2010-му році, то не було нічого дивного, що купили 12-ть квитків. Виступали ми в клубі «Бабалу», куди я звернувся, пам’ятаючи, які ми там аншлаги збирали за часів «Камеді Клаб», а виявилось, що вже на той час заклад не був такий популярний. Це був липень місяць, коли пів-міста виїхало у відпустки, а вузи – на канікули… Зате як ми виступили! Нас на сцені було трішки більше, ніж людей і це було дуже смішно.
Потім був «Фантом». Ніби і «точка» правильна і ніби рекламу дали непогану, але проблема підкралась звідки не чекали: за день до концерту у нас було продано близько 50-ти квитків. Власники клубу подумали, що на таку кількість людей їм немає чого викликати кухню на роботу. В день концерту було придбано ще понад 100 квитків! І от уявіть десь 170 чоловік, після роботи чи просто чоловіки, які хотіли провести гарний вечір в клубі зі своїми жінками, приходять в клуб, хочуть зробити замовлення, а їм кажуть: «Кухня не працює. Є бухло і фісташки». Атмосфера була спаскуджена ще до початку концерту.
Ну і минулорічний «фінт ушами», коли наші івано-франківські партнери зайнялись організацією концерту в Ужгороді і не дуже нею переймались. Ми дали людям макет афіші, записали ролик на радіо, відео в соцмережі. Але ті щось не дуже переймались, в результаті за тиждень до концерту організатори приймають рішення, що концерт вони відміняють. Одне маленьке «але» - забули нам про це сказати. Тобто вони собі вирішили, підрядникам по світлу і звуку дали відбій, облмуздрамтеатр «кинули», за оренду не заплативши, продаж квитків зупинили, тільки нас забули про все це повідомити. Уявіть мій жах, коли за 3 дні до концерту мені почали телефонувати люди і жалітись, що вони так хотіли на концерт, а тепер здають квитки…
За дві доби ми зробили максимальне оповіщення ужгородців про те, що ніхто нічого не відміняє. Квитки в силі. Що ми приїдемо. За 2 дні ми змогли продати в 2 рази більше квитків, аніж горе-організатори за місяць до того. Людей хоч і було небагато, але концерт був мегапозитивний.
Зараз буде 4-та спроба. Я не знаю, скільки людей прийде. Прийде 10 – добре, 700 – ще краще. Ми просто ніколи не відміняємо концерти. Якщо навіть прийде 2 людини, ми виступимо. Бо людина заплатила гроші і її право отримати задоволення від концерту не повинно залежати від того, чи багато таких людей прийде на виступ.
Просто є певна логіка економічної доцільності виступів у тому чи іншому місті. Перших два концерти в Ужгороді я «влітав» у 1000$ за виступ. Ніби й не багато, але зі своєї кишені. Останній виступ – в нуль. Якщо зараз ми не зберемо повний зал, то при всій любові до місцевого глядача, на цьому гастролі на Закарпатті припиняться. Бо навіщо приїжджати у місто, де проданих квитків вистачає на те, щоб оплатити оренду залу/світла/звуку/готель/трансфер/рекламу/харчування і все! Тобто зароблять усі підрядники, тільки не колектив. У мене не благодійний фонд, а комерційна структура у якій є 10 працівників (актори, адмінкорпус, техгрупа), у яких є сім’ї і які треба годувати, є хлопці в АТО, яким ми регулярно допомагаємо коштами з виступів, є реабілітаційний центр, який стоїть на нашому повному утриманні. Тому коли буде стояти питання куди їхати: в Ужгород в напівпорожній зал чи у Рівне, де буде 2 концерти в один день (як це було останніх 2 рази), то у мене відповідь лежить на поверхні.
А успіхи колег по цеху – не предмет для обговорення. Це мені потрібно задуматись, чому у них аншлаги, а в мене ні.
- У чому особливість «Вар'ятів» на ринку гумору? Сильна конкуренція?
- На ринку конкуренція сильна. На ринку україномовного гумору вона відсутня! Ми маємо власні фішки – не жартуємо про політику, не матюкаємось зі сцени, жартуємо українською, завжди приїжджаємо з новою програмою!
- 23 квітня черговий концерт «Вар'ятів» в Ужгороді. Скажіть, що варто очікувати глядачеві?
Дві години хорошого настрою – це як мінімум! Маємо сильну і смішну програму. Приходьте, переконаєтесь!
Мukachevo.net
