Редакція Mukachevo.net проаналізувала з відкритих джерел, як в розвинених країнах ефективно борються зі стихією взимку. У кожній з держав – своя специфіка. Але об’єднує всіх кілька речей – завбачливість, оперативність та злагодженість роботи, чітка методика та екологічність.
США. У Сполучених Штатах Америкиіснує правило «3-x годин», тoбтo після закінчення будь-якого снігопаду всі основні дороги мають бути розчищені протягом трьох годин. Для цього в північних штатах використовуються так звані Tow Plow – снігоприбиральні машини зі спеціальним «косим» причепом. Така система дає змогу чистити одразу 3-4 ряди багатосмугової траси. Державні служби чистять національні хайвеї, муніципальні – міські дороги. У маленьких містах практично завжди працюють волонтери із місцевих жителів. Для них допомога городянам у боротьбі зі стихією – честь і гордість.
Крім того, всі підприємства та власники приватних будинків у США зобов’язані самостійно чистити сніг і лід на тротуарі навпроти свого будинку. Це обов’язкова процедура для кожного господаря. Якщо ж проігнорувати це правило, то доведеться заплатити штраф до $100.
Хімія для очищення доріг – заборонена. Сніг американці збирають – але не вивозять, а топлять за допомогою спеціальних авто.
Ще один цікавий факт: у штаті Аляска спеціальні служби прибирають тільки дороги федерального значення, а вулиці і траси місцевого масштабу чистять жителі штату. Майже всі там їздять на потужних пікапах, чіпляють до автомобіля ківш і так їдуть.
Норвегія. Ця північна країна витрачає на прибирання снігу 200 мільйонів євро щодня! У Норвегії 2600 снігоприбиральних машин – без врахування грейдерів, тракторів та розкидачів піску. Норвежці замість піску використовують «гарячий гравій». Цей метод винайшов у 2004 році шведський вчений Торгейр Ваа. Дрібне кам’яне кришиво (або пісок) змішують із водою і розігрівають до 95 градусів, а потім розкидають на утрамбoваний перед цим сніг. Так він швидко плавиться до чистого асфальту.
Також Норвегія має спеціальні комунальні підрозділи, які чистять велосипедні доріжки. Боротьбою зі снігом на тротуарах займаються інші служби, але це не складне завдання. Річ у тому, що всі прибудинкові комунікації з гарячою водою прокладені точно під трoтуарами.
Ісландія. Частково ця проблема тут теж вирішується за рахунок труб з гарячою водою, які прокладені під дорогами і тротуарами. Це єдина країна в світі, де воду не нагрівають, а навпаки, у такий спосіб її охолоджують. Адже у місцеві водогони вoда пoтрапляє прямо із знаменитих гарячих гейзерів. Завдяки цьому, на вулицях асфальт не покривається крижаною кіркою, як тільки випадає сніг – він тут же починає танути.
Німеччина. Технологічно, німці прибирають сніг так само, як і ми. Спочатку по вулицях їде машина, яка посипає дороги реагентами, а потім вже сніг зчищають з доріг машини зі щітками. Різниця в тому, що їх комунальники діють чітко і злагоджено. Як результат – їхні дороги можна ставити в приклад, а на вулицях можна спокійно ходити, не боячись покалічитися.
Посипати сіллю тротуари заборонено, тому що вони роз'їдають взуття перехожих. Замість солі німці використовують гранулят або пісок. Їх можна купити в будь-якому магазині будівельних або господарських товарів.
Міська служба з прибирання сміття відповідає за чистоту міських вулиць протягом всього року. До боротьби зі снігом і ожеледицею в зимовий період співробітників готують ще влітку. Проводяться спеціальні курси і тренування, на яких їх не тільки вчать керувати снігоочисної технікою, а й тому, що робити в тих чи інших екстрених ситуаціях.
Фінляндія. Місцева влада Фінляндії за допомогою тисяч автоматичних фотокамер біля доріг щогодини відстежує будь-які зміни погоди. Якщо синоптики обіцяють снігопад, муніципалітет кожного міста рівно за добу до його початку (!) збирає нараду – на ній дорожники та управлінці обговорюють, яку техніку, в якому обсязі і де задіяти. Таким чином, комунальники виїжджають на робочі маршрути ще ДО випадання перших сніжинок.
У Фінляндії для боротьби з обмерзанням практично не використовують сіль. Замість неї в скандинавських країнах застосовують фракційний метод: пісок за містом і кам’яне кришиво в місті. Плюси – екологічність. Крім того, грубозернистий пісок затримується на проїзній частині не більше ніж на півгодини: його зносить вітром, колесами автомобілів і ногами пішоходів. Є ще один кумедний аргумент проти солі – її дуже люблять тамтешні олені та лосі, вони приходять із лісів і злизують її з доріг. А це вже можлива причина ДТП.
Також у Фінляндії активно залучають населення під час критичних снігопадів. Однак для цього слід заздалегідь пройти спецкурси з очищення вулиць від снігу! Після проходження навчального курсу добровольці виходять на вулиці, попередньо забезпечені всіма необхідними інструментами. Також в країні діє закон, згідно з яким власники кафе, магазинів і приватних будинків зобов'язані самі прибирати територію навколо своєї власності.
Вартість прибирання снігу там входить в рахунок обслуговування квартири. Фінські комунальники чистять територію і парковку поруч з будинком. У Гельсінкі після снігопаду трактор в будь-якому випадку приїжджає прибирати територію. Навіть якщо це о 7 годині ранку неділі. Дo речі, снігоприбиральна фінська вантажівка рухається зі швидкістю близько 90 км/год.
Японія. Снігові замети заввишки 5 метрів для деяких районів цієї країни – справа звичайна, і багаторічний досвід виробив в японцях вміння боротися з такими катаклізмами. Спочатку в снігову товщу в'їжджає спеціальна машина з буром, яка пробиває дорогу для решти техніки. За нею тут же йдуть екскаватори і грейдери, які викидають сніг на кілька метрів вгору.
Японська влада не обтяжує себе чищенням всієй території, від снігу розгрібають тільки траси, і то виключно по межах дорожнього покриття. В результаті – асфальт залишається ідеально чистими, а вздовж дороги створюються високі снігові стіни висотою в кілька метрів. Це красиве явище під назвою «снігові коридори» притягує на північ Японії безліч туристів і частину їхніх витрат витрачають знову ж таки на очищення від снігу!
Цікаво, що використання будь-якої хімії на дорогах Японії заборонено – їх можна чистити тільки класичним методом. Зате багато магістралей і мостів країни мають вбудований в полотно підігрів, що полегшує роботу дорожників.
У місцях з гарячими джерелами в дорозі вбудовані поливалки і вода постійно ллється під час снігу, через що він тане. У тих районах, де такі методи малоефективні – використовують інший підхід.
Що ж, українським та закарпатським комунальникам і дорожникам є багато чому повчитися у закордонних колег.