Проєкт “Культурний шлях село Дерцен” здійснюється за підтримки Українського культурного фонду за програмою Культура. Туризм. Регіони.
Програма покликана посилити туристичну привабливість регіонів шляхом стимулювання місцевого культурного розвитку громад та генерування конкурентоспроможних культурних продуктів. Реалізацією цього проєкту займається туризмознавець і фахівець з туристичної гостинності Максим Адаменко. Чому він обрав саме село Дерцен?
"Дерцен знаходиться на туристичному шляху з Мукачева на Берегово і Косино. Мені стало дивно, чому туристичний трафік оминає село? Тим більше, що на сільському пагорбі встановлено найбільший хрест України! А крім нього село має інші туристичні козирі! Я взяв участь у конкурсі проектів УКФ і мій проект було обрано. Під час його реалізації я дізнався значно більше про історію і культуру села, ніж очікував! Село приречене на туристичний успіх!))) Треба лише трохи допомогти!" - пише фахівець.
Вперше село згадується в писемних джерелах у 1321 році.
Село на північному краю озера Серне вже було відомим у 13 столітті. Хоча за археологічними даними на місці села існували поселення часів неоліту, енеоліту, бронзи, раннього заліза, латену та давньоруського часу. Тут же, на вершині тераси – давньослов'янське поселення VIII – IX століть.
У 14-му столітті село було власністю королеви. Історичні документи свідчать, що село Дерцен переходило до рук різних феодалів і королів: сім'ї Сене, Палоці, з XVI століття сім’ї Добо, а частина земель села Дерцен тоді належало на праві власності сім’ям Бенецкі, Чато, Форгач, Мункачі.
За Сатмарським мирним договором 1711 року всі володіння Ракоці, у т.ч. і село Дерцен перейшло до рук Габсбургів, які згодом передали село знаменитому лікарю і судді графу Йоханну Вейсу. В 1794 році Йоханн Вейс змінив прізвище та ім'я на Дерчені Янош. Він був освітченою людиною і справним землевласником: писав книги по медицині і виноградарству, відкрив завод з виробництва галунів і багато зробив для розвитку села.
Після Тріанону – від 1920 року Закарпаття входило до складу Чехо-Словаччини, а з 1938 року знову Угорщині. З 1944 року в село прийшла радянська влада. З 1991 року - Україна.
Об’єкти культурної і історичної спадщина села Дерцен:
Реформатська церква з діючим духовим органом
Дерцен, яке згадується латиною в грамоті 1067 року, як «Дерсинум» (Dersynum), проте в більш достовірних джерелах, літописах Ватикану, у 1321 році згадується священик на ім’я Міклош. Перша церква Дерцена звісно була католицькою. Коли пізніше, у 1333 році Ватикан робив перепис парафіяльних церков, то, виявляється, що населення села Дерцен було за чисельністю більше за тодішній Мункач (Мукачево). Адже у 1333 році священик села Дерцен мав заплатити податок Папі в Рим – 8 грошей. Для порівняння: Ракошино – 10 грошей, Сент-Миклош – 10 грошей, Тарпа і Варієво – 8 грошей, Мукачево – 7 грошей, Косино – 4 гроша.
Після розколу Угорського королівства церкву не минула хвиля реформації. Реформатська громада була заснована за часів Іштвана Добо, ймовірно у 1560 році, Мартоном Санта Кальманчехі (Kalmancsehi Santa Marton). Від самого початку церква належала єперхії комітату Берег. З того часу реформатська віра в селі Дерцен була непохитною, навіть не зважаючи на антиреформаторську діяльність католички графині Софії Баторі.
З унікальних реліквій церкви: діючий духовий орган 1932 року і церковний дзвін XIII ст.
Цвинтар
Старий цвинтар був розташований на пагорбі, де зараз створено Меморіал Примирення. На старих мапах пагорб називався Temeto hegy – цвинтарна гора. Там же знаходилась і родинна крипта родини Дерчені (магнатів і власників села), яка була розграбована за Радянських часів. На новому цвинтарі, що тепер розташований під горою, багато протестантських дерев’яних надгробків (в стилі Kalotaszeg, з дотриманням старих трансільванських угорських традицій), на яких можна прочитати римовані епітафії, у форматі віршів.
Меморіал примирення
Президентами Угорщини Ласло Шойом та України Віктором Ющенко в 2007 році була підписана декларація "Спільна пам'ять заради майбутніх поколінь". В рамках заходів, передбачених цією декларацією, був збудований меморіальний парк "Європейський парк Примирення" на пагорбі в селі Дерцен (тепер Мукачівська ОТГ). Всі фінансові зобов'язання по проєктно-кошторисної документації та будівництва взяла на себе громадська організація "Форум угорських організацій України".
Центральна частина парку розташована на вершині пагорба, посередині встановлено пам'ятний знак у вигляді хреста, висотою 25,7 метрів. Він символізує пам'ять про загиблих воїнів 2-ї Світової війни і спонукає до пошуку шляхів примирення людей в наші дні. Нижче розташовані пам'ятні хрести з іменами загиблих під час війни солдатів. Так само серед них є пам'ятні плити невідомим солдатам. Написи виконані на різних мовах.
Пагорб є чудовим оглядовим майданчиком! З вершини відкривається гарний краєвид на село, виноградники, місто Мукачево з замком Паланок та гори Карпати. Ясна погода з білими хмарками до самого небокраю – ідеальний час для яскравих фотосесій! А що можуть вполювати фотографи увечері, вночі або ранком? – дивіться фото.
Церковна добровільна пожежна команда
Ідея створити пожежну команду виникла у місцевого пастора реформаторської церкви Міклоша Жуковскі. За сприянням Міністерства внутрішніх справ Угорщини у 2005 році село отримало в подарунок перший пожежний автомобіль. Серед місцевого населення знайшлося двадцять добровольців, із числа яких була створена церковна добровільна пожежна команду, яку очолив сам пастор. Новобранців пожежної справи відправили на стажування до професіоналів Тотобані, щоб перейняти досвід роботи з іноземним обладнанням. Потім усі працівники пройшли курс тактичної підготовки у боротьбі з вогняною стихією та ліквідації різного роду надзвичайних ситуацій при Мукачівському районному підрозділі МНС.
Особливістю цієї команди є те, що несення служби пожежниками здійснюється на дому. Викликати пожежників можна за двома телефонами мобільного зв'язку, що передаються позмінно. Номери цих телефонів роздані по сільських радах, магазинах, школах, будинках культури та серед населення. При отриманні тривожного повідомлення про пожежу піднімається по тривозі чергова варта й на протязі десяти-п'ятнадцяти хвилин автівка вже слідує до місця виклику. Весь особовий склад працює на громадських засадах.
За 15 років існування пожежна команда села Дерцен брала участь в гасінні більш ніж 550 пожеж по всьому Мукачівському району. Нині в команді 50 добровольців, мешканців села.
Янош Дерчені
Часто плутають, що назва села Дерцен виникла від імені магната Яноша Дерчені, який був власником села у XVIII ст. Але в даному випадку все навпаки! Рід Дерчені в часи турецького завоювання звався Феєр. З рівнини вони переїздять до комітату Спіш, де серед тутешніх німців змінюють ім’я роду на Вайс. Батько Дерчені був пастором в місті Сомбатхей комітату Спіш, де у 1755 році і народився Йоган Вайс (майбутній Янош Дерчені). Йоган присвятив своє життя медицині і у 1782 році був обраний головним лікарем в комітаті Земплін. Через три роки він одружується на Джуліані Казінці (сестрі того самого Ференца Казінці, - ідеолога угорського Просвітництва і реформатора угорської літератури і угорської мови, що згодом був ув’язнений в замку Паланок). На доданок до медицини, Йоган Вайс захоплювався хімією і геологією. Він розвідав наявність необхідної руди для виробництва галунів, в комітаті Берегсас і отримав привілейований патент на 10 років на їх виробництво, ставши таким чином засновником виробництва галунів в Угорщині. Завдяки Вайсу імперія економила 1 млн крон на імпорті галунів щорічно! За це в 1793 році лікар Йоган Вайс отримав від австрійського імператора у власність села Дерцен, Бийгань і Барабаш. Імператор призначає його королівським радником і дозволяє змінити ім’я на Янош Дерчені. Дерчені збудував завод з виробництва галунів в селі Дерцен. До речі, золота копальня в Мужієво в ті часи також належала його родині!
Живопис
23 березня 1902 року в селі Дерцен народився художник Шандор Мугі (Mohy Sandor).
У 8-річному віці разом з батьками Muhi Sandor і Lanczy Erzsebet переїхав в Сатмар (Румунія). Вчився, малював, писав книги, а в 1949-1970 рр. викладав на кафедрі живопису в Коледжі витончених мистецтв в Клуж-Напока (Румунія).
Його картини знаходяться в багатьох приватних колекціях і Краєзнавчому музеї в місті Орадя (Nagyvarad).
Тютюн і трубки
Ще за часів графів Шенборнів в Дерцені і сусідньому селі Нижній Коропець вирощували тютюн, який за якістю був найкращим! Тютюн збирали, переробляли і відправляли в Мукачево на тютюнову фабрику, де з нього виготовляли сигари, накшталт Кубинським. А в селі Дерцен сигар не палили. Тут з білої глини (каоліну) виготовляли керамічні піпи – люльки для куріння. Каолін в селі ще є, тож можна відтворити виробництво глиняних піп та вирощування тютюну – це буде цікавий інтерактив і сувенір для туристів.
Краєзнавчий музей
Валерія і Жолт Короловичі в сільському клубі облаштували невеличкий краєзнавчий музей з сільськими старожитностями: меблями, знаряддями праці, речами і одягом, старими фотографіями. Напрочуд цікава добірка експонатів! І це лише перший крок! На меті створити експозиції, присвячені магнату Яношу Дерчені (власнику села) та технології виробництва галунів, художнику Шандору Мугі, реформатскій церкві та ремеслам села Дерцен.
Derceni Gyongyosbokreta Nepi Egyuttes і Дерценське весілля
Народний ансамбль села Дерцен Derceni Derceni Gyongyosbokreta Nepi Egyuttes був створений у 1975 році ще за часів СРСР. З того часу змінилося декілька поколінь учасників ансамблю. Традиційно ансамбль виконує угорські національні і інші народні танці і пісні. Особливо цікаво було б потрапити на культурну атракцію "Дерценське весілля" (Derceni Lakodalmas)! Подивіться, як це відбувалося у 1986 році. Нині художні керівники ансамблю, які виховують нове молоде покоління: Валерія і Жолт Королович.
Винороб Руслан Орос
Зазвичай Закарпатські винороби успадкували традиції і навички виноробства від своїх батьків і дідів. Але у випадку Руслана Ороса з села Дерцен, це зовсім навпаки! Виноробству він став вчитися з 2010 року, тоді йому виповнилось 30. І настільки досяг успіху, що імениті винороби-спадкоємці звертаються до нього за консультаціями! Руслан Орос неодноразовий призер фестивалю «Червоне вино» і є лицарем винного ордена святого Венцела! За ці десять років він взяв участь в десятках конкурсах, отримав десятки нагород в таких країнах, як: Україна, Угорщина, Словаччина, Румунія. Нині Руслан Орос виготовляє 20 видів марочних і купажованих вин. Всі їх можна скуштувати під час дегустації у винороба.
Палинкар Крістіан Біров
Виноградарство і виноробство традиційні заняття місцевого населення багато століть. У XV ст. домінія Мукачівського замку повинна була щороку поставляти до столиці два вози сала і вина. Але не вином єдиним, - угорці традиційно варили палинку – дистилят з місцевих фруктів (абрикоси, персики, груші, яблука, сливи, айва тощо). Палинчар Крістіан Біров з 6-ти років допомагав бабусі варити палинку, а тепер досяг вершин якості в технології виробництва цього міцного напою. В залежності від сезону в наявності має більше 33-х сортів палинки, які отримали десятки медалей в: Україні, Угорщині, Румунії, Сербії, Словенії. Для дегустації обирає лише 5 сортів і під порядну Закарпатську закуску!
Мінеральна вода
Мінеральна лукувально-столова вода «Закарпатська кришталева». Кремнійова хлоридно-гідрокарбонатна магнійово-кальційово-натрійова, магнійово-натрійово-кальційова. Загальна мінералізація води 1,1-2,2 г/дм.куб.
Хімічний склад, мг/дм.куб.:
- Гідрокарбонати 550-800
- Сульфати < 50
- Хлориди 250-500
- Кальций 100-300
- Магній 20-100
- Натрій і калій 100-350
Показання щодо лікувального застосування: хронічні гастрити з підвищеною та нормальною секреторною та моторно-евакуаційною функціями шлунку поза фази загострення; неускладнена виразкова хвороба шлунку та дванадцятипалої кишки; хвороби прооперованого шлунку у зв’язку з із виразковою хворобою шлунку та 12-палої кишки; діскінезії жовчних шляхів та жовчного міхура; подагра, сечокислі діатези;захворювання системи сечовиділення без значних порушень функції нирок та прохідності сечовивідних шляхів.
Футбольна академія
Футбольна академія в селі Дерцен, це: тренажерні зали, кухня, їдальня, роздягальні, кабінети для медперсоналу, викладачів та тренерів, навчальні класи та гуртожиток, розрахований на 115 місць. Для тренування і ігор футбольна академія буде мати 6 полів: 4 із штучним покриттям та 2 з натуральною травою. Тут можуть жити і тренуватися обдаровані юнаки зі всієї України!
Гастрономія
Всі знають про смачну і різноманітну угорську кухню! Перше, що спадає на думку, це бограч-гуляш. Але є автентичні страви, які традиційно готували в селі Дерцен. Страви, рецепти і складові яких були обумовлені культурами, які вирощувались в селі та продуктами, що залишались від їх переробки. Керуючись гастрономічними дослідженнями села Дерцен, складаємо комплексне меню під назвою «Дегустація Дерценських страв», скуштувати і одночасно пообідати яким матимуть змогу туристичні групи і індивідуальні туристи. Попередньо до нього увійдуть: шовдарь, сало, помазанки, жумарки, квасні овочі, лібо-левеш з майголушко і паскою, керем-перкельт з шушутего, голубці з кукурудзяною крупою і пікнецею, фанки з лекварем, узвар та палинка.
Більш докладно історія і сучасність села буде розкрито в публікаціях, під час реалізації проекту “Культурний шлях село Дерцен”.
Проект «Культурний шлях село Дерцен» реалізується в межах партнерської програми «Культура.Туризм. Регіони» Українського культурного фонду, Програми USAID «Конкурентоспроможна економіка України» (КЕУ) та Офісу розвитку малого та середнього підприємництва (SME.DO ) при Міністерстві розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.
Слідкуйте за нами у Facebook та Instagram.
Також підписуйтесь на наш Telegram та Youtube.
Дізнайся першим!
