Великдень – найбільше свято для християн, яке на Закарпатті з давніх-давен овіяне різними повір’ями та звичаями.
Mukachevo.net разом з туризмознавцем Федором Шандором зібрав 4 призабуті закарпатські Великодні традиції, у які свято вірили наші предки.
1. Втікнути додому
Хто після посвячення паски перший дійде додому, той буде «найліпший газда в селі». І коли вже інші вертались з церкви, газда стояв на воротах, а над ними висів рушник. Але важливо було, поспішаючи з церкви додому, не порозливати свячене вино, бо тоді пляшок з кришками не було, а його святили в глечиках.
2.Ведмежа цибуля
У багатьох закарпатських селах збирали ведмежу цибулю (черемшу), бо вона як часник мала бути в кошику на посвячення. За нею вирушали цілими сім’ями в суботу перед Великоднем. Уже міські мешканці мали часник посаджений, а селяни, яких тоді було 90%, святили цю цибулю.
3.Писанки
Втратились традиції фарбування яєць до освячення. Наприклад, варіння яєць, обмотаних листями, або традиція шкрябання. Зараз є доступ до різних фарб і готових писанок, які можна доступно придбати, тому ці традиції мало де залишились.
4. Лозою по колінах
Втратилась дуже цікава традиція на Вербну неділю. Плели із лози палички, на кінець вішали тьопані ниточки і легко били дівчаток і незаміжніх дівчат по колінах, приказуючи «Не я б’ю, шутка б’є», а дівчата давали їм писанку і запрошували на наступний тиждень поливатись. Оце биття по колінах було таким собі знаком уваги. Вірили, що дівчатка, яких поб’ють гілочкою, ростимуть здоровими на радість батькам.
