4 березня в ужгородському кафе-музеї «Під замком» (Снек) відбулася презентація книги «Шлях (до) ромів».
Це антологія малої прози українських авторів, в тому числі зокрема ромського походження. Під палітуркою - 19 прозових текстів про співжиття в полікультурній громаді, згуртованість, взаємоповагу й толерантність.
Авторами антології стали українські письменники, перекладачі, поети, журналісти, громадські діячі з різних куточків України.
В ужгородській презентації взяли участь Микола Бурмек-Дюрі (Виноградів); Андрій Любка (Ужгород); Ольга Мацо (Ужгород/Одеса); Андрій (Банди) Шолтес (Ужгород), художник, ілюстратор збірки – Тиберій Йонаш (Мукачево).
Наприклад, Микола Бурмек-Дюрі - перший письменник на Закарпатті роміського походження. Йому 33 роки, і він видав уже дві прозові книжки, що складаються з реальних історій з життя.
«Щоденник молодого рома-мандрівника» та «Мама казали правду» вийшли в ужгородському видавництві «Гражда» за сприяння Фонду «Відродження».
Микола - колись нічим не вирізнявся з-поміж інших ромів села Ком’яти на Виноградівщині. Так само просив милостиню, бідував, часом не мав що поїсти. Єдине, що відрізняло - дуже захотів вчитися.
І вперше пішов до школи, хоча був на п’ять років старшим за інших однокласників. Закінчив школу у 23 роки! Був першим із їхнього ромського табору хто склав ЗНО. А далі вирішив вчитися на юриста. І таки отримав диплом фахівця з правознавства.
Хоча довго не міг знайти роботу. Рома ніхто не хотів брати. Аби прожити збирав шипшину по полях, наймався поденником до фермерів.
Врешті-решт допоміг його дідусь, депутат сільської ради, також місцевий ром. Так Микола почав писати позовні заяви для клієнтів універсальної біржі у Виноградові. А також написав дві прозові книги. Микола Бурмек-Дюрі пише українською - це його рідна мова.
Не дарма в школі його прозвали «малим Шевченком». Дуже багато читав, а потім сам почав писати. Серед його улюблених авторів – Василь Стефаник та Григір Тютюнник.
В кожного з авторів книги «Шлях (до) ромів» свій досвід спілкування та взаємовідносин з представниками цього цікавого народу. Історії абсолютно різні і цікаві.
Наприклад, ужгородець Банди Шолтес написав оповідання «Хлопчики на канапі». Якось друзі вирішили влаштувати вечірку, і шукають для цього канапу. Ту канапу привезли на справжньому циганському возі зеленоокі хлопчики-роми, які запам’яталися автору.
За кілька років у Львові він впізнав одного з них, той юнак-ром буде ходити кнайпами і награвати щось на акордеоні. А потім ще за кілька років - якийсь чоловік вже майже уночі постукає у вікно і спитає чи нема на продаж старовинних годинників. І це знову буде той хлопчик з зеленими очима. Але який вже став дорослим... Автор його добре пам’ятає, а він його уже ні.
"Це в першу чергу історії, що покликані руйнувати стереотипне бачення ромської громади", - каже упорядник видання Роман Кабачій.
"Читач, який читатиме антологію малої прози "Шлях (до) ромів", зможе побачити, як можна комунікувати з ромами, життя ромів, традиції, — розповіла Радослава Кабачій. — Найголовніше, що побачить читач – це як у багатокультурній і багатонаціональній Україні можна жити в злагоді різним народам, національностям. Та як культура кожного з них доповнює українську культуру загалом".
Слідкуйте за нами у Facebook та Instagram.
Також підписуйтесь на наш Telegram та Youtube.
Дізнайся першим!
