Цього року — вперше в історії України — 11 Агенцій регіонального розвитку отримають 58,8 мільйонів гривень з державного бюджету на реалізацію 9 проєктів в рамках секторальної бюджетної програми Мінрегіону. Проєкти мають бути реалізовані впродовж наступних трьох років.
Про хиби в управлінні регіональним розвитком України на прикладі роботи відповідних агенцій розповіли журналісти видання "День".
«Однією з стратегічних цілей Мінрегіону є підвищення ефективності управління регіональним розвитком. Операційна ціль — створити функціонуючі Агенції регіонального розвитку у кожному регіоні», — наголосив заступник Міністра розвитку громад та територій Іван Лукеря.
Агенції регіонального розвитку — це незалежні інститути, які виникли в партнерстві держави, бізнесу та громадського сектору, для того аби формувати майбутнє регіону та поетапно впроваджувати його. Найбільш влучно про їх природу сказав експерт з регіонального розвитку Анатолій Ткачук: «АРP є незалежною від влади, достатньо автономною, фінансово забезпеченою, інтелектуальною структурою, здатною бути активним гравцем у прогнозуванні та проектуванні регіонального розвитку, через свій авторитет та знання бути корисним для всіх гравців регіонального розвитку».
Однак, попри централізовану ініціативу до створення, в регіонах це процес був неоднорідним, що пов’язано із нерозуміння як розпочати цей рівний діалог та співпрацю.
Відтак, станом на 2021 рік, на третьому році дії ЗУ «Про засади державної регіональної політики», в Україні було створено 21 Агенції, з них тільки в 16 виконувалася вимога Закону, про те, аби співзасновниками були обласна рада і обласна адміністрація одночасно.
Пізніше до цього числа доєдналася АРP Закарпатської області, яка вирізняється з поміж інших великою кількістю співзасновників. Їх аж дев’ять. Широке партнерство подавалось як найбільш передовий досвід і вагома перевага. Сьогодні ж, ця обставина стала ключем в питанні домінування, а також ілюстрацією того, як недержавний сектор може стати «троянським конем» узурпації Агенції політичною командою.
На посаду директора Агенції регіонального розвитку Закарпатської області подалось 7 осіб. Серед них Михайло Лаба, депутат Закарпатської обласної ради (Слуга Народу), син діючого народного депутата Михайла Лаби (Слуга Народу). Від початку конкурсу, його шанси оцінювались досить високо, через вплив батька та голови Закарпатської обласної ради від «Слуг народу» Олексія Петрова. За відсутності значних професійних здобутків та достатнього управлінського досвіду, інших підстав стати переможцем не бути. Надто, при сильній конкуренції, яку створили колишня сільська голова, керівники великих регіональних проектів та чинні співробітники Агенції.
Відтак, ніякої сенсації в тому, що переміг саме Михайло Лаба, для більшості спостерігачів не було. Цікавило лише те, яким чином ця першість буде забезпечена та якою ціною. І тут потрібно визнати, що механіка перемоги була, як мінімум, достойна. В нагоді стала прикладна математика, а саме її розділ: теорія ігор — рейтингове голосування. Ті, хто цікавились — знають, що для перемоги важлива велика кількість кандидатів (аби створити значну різницю в балах між першим і останнім кандидатом); та таємне голосування, де потрібно ставити бали кандидатам в порядку їх пріоритетності. Аби забезпечити перемогу одному з них, достатньо змови кількох голосуючих, які проставлять сильному конкуренту мінімальні бали, а «переможцю» найвищі. Два-три програмовані голосування — і між ними створюється критична різниця в балах, яку неможливо компенсувати іншими голосуваннями.
Після оголошення переможцем Михайла Лаби частина інших учасників заявили про невизнання результатів, непрозору систему оцінювання та приховування протоколів підрахунку. Одним з ключових аргументів, які ставлять під сумнів рейтингові голосування, є присутність на співбесідах лише половини голосуючих членів Наглядової ради. Однак секретар Наглядової ради Олег Лукша (Слуга Народу) заявив, що це був ідеальний конкурс, а систему обрання вже хочуть запозичити інші агенції, щоправда, не назвавши які саме.
Важливу роль в конкурсі відіграв голова Закарпатської обласної ради, а також обласного осередку партії «Слуга народу» Олексій Петров. Після місцевих виборів, на першій ознайомчій зустрічі з Наглядовою радою агенції 24 грудня він натякнув, що бачить свого колегу по фракції в раді Михайла Лабу наступним директором. Така відверта форма заяви обурила присутніх членів, однак не змусила Олексія Петрова відмовитись від своєї позиції, лише змінити тактику.
15 лютого розпорядженням він вводить сам себе в члени Наглядової ради, за день до початку співбесід з кандидатами на посаду директора Агенції. За активного сприяння все того ж секретаря Наглядової ради Олега Лукші, його було введено до складу. На подив усіх, в жодній співбесіді Олексій Петров участі не брав.
Така самоуправна зміна представника колегіального органу викликала обурення серед окремих засновників Агенції. До всього, розпорядження суперечило рішенню обласної ради №367 від 14.06.2016 року, в якому представником ради в складі Агенції був депутат від «Європейської Солідарності» Михайло Рівіс. Через це секретар Наглядової ради запропонував відтермінувати визначення результату конкурсу на тиждень пізніше, після чергової сесії Закарпатської обласної ради, де запланували змінити рішення щодо Агенції.
Ухвалення рішення, стало лише додатковим свідченням того, наскільки великим є бажання Олексія Петрова потрапити до складу Наглядової ради. Його участь у виборах директора мала не тільки підвищити шанси на обрання Михайла Лаби, а й фактично, довести іншим голосуючим, що для цієї перемоги робиться все необхідне. В тому числі, запровадження таємної форми голосування, яка в всупереч положенню про Агенцію та практиці попередніх виборів — була реалізована. Останнім етапом стало обрання Олексія Петрова головою наглядової ради, який сміливо підписав директорський контракт своєму однопартійцю Михайлу Лабі.
Скандал, який виник у місцевих засобах масової інформації, не міг залишити осторонь інших політиків краю. Окремі з них виявили бажання розібратись в ситації, про що публічно заявили. Серед них, колега Михайла Лаби в Закарпатській обласній раді Володимир Чубірко. Він піддав сумніву прозорість результатів та назвав ситуацію «працевлаштуванням колеги», яке ставить під удар імідж самої Агенції.
Сперечатися щодо цього буде зайвим. Агенція регіонального розвитку й справді інститут, який ефективно працює лише в умовах суспільної довіри до нього і всього, що стосується його діяльності. Тому співзасновниками Агенції є не тільки органи влади, а й громадські інституції, об’єднання місцевого бізнесу та наукові середовища. Відтак, чесність виборів директора є частиною довіри та інституційної гігієни. І якщо попередні директори не викликали підстав до сумнівів, то цього разу, саме легітимність та непрозорість процедур, стали домінуючою тезою навколо результатів голосування.
Потенційні репутаційні втрати Агенції не є перебільшеними. Для інвестора чи іншого партнера важлива безпека ресурсів та щирість намірів. Не меншою мірою вони очікують на професійність та компетентність поведінки ключових учасників Агенції. Звісно, на взаємини з державою в контексті реалізації урядових проектів та інших ініціатив, що мають місце в кожному регіоні, це не відобразиться. Однак, розраховувати на проривні проекти та відповідні масштабні ресурси буде неможливо, адже за них конкурують всі агенції, і перемагає той, хто більш спроможний, викликає довіру та гарантує безпеку. Наразі, Агенція існує лише на проектах «секторальної підтримки», яких більше не буде. Відтак, Агенції доведеться шукати інші ресурси вже цього року. Це питання виживання. Аби не стати грантером з кількамільйонним фінансуванням, необхідна фаховість і бездоганна репутація.
Є багато недержавних інституцій в регіонах, що містять слова «агенція», «регіональний» чи «розвиток». Установа про яку мовиться — одинична в кожному з них. Її унікальність прямо прописана в спеціальному законі, який дозволяє їй стати координатором «ефективної реалізації державної регіональної політики». Чи стане Агенція ним, прямо залежить від конфігурації засновників, їх відданості ідеям та рівня довіри в суспільстві до них. Крім того, обов’язковим фактором успіху є фахова команда: керівництво, менеджерський склад та залучені експерти.
Цьогоріч спливають трирічні контракти директорів в Агенціях інших регіонів України. Це означає, що нові вибори неминучі в інших регіонах. Зокрема, нещодавно відбувся конкурс з обрання директора Херсонської АРР. Директором обрано чиновницю, за плечима якої досвід роботи у департаменті ЖКГ ОДА.
Держава та міжнародні партнери намагаються підвищувати роль Агенцій в регіональному розвитку, надаючи їм додаткові статуси та права. Це означає, що сьогодні це єдиний легітимний та незалежний регіональний майданчик, де відбуваються обговорення та реалізація розвиткових процесів областей. Саме тому Агенції повинні викликати безумовну довіру середовищі, будучи високочутливими до будь-яких дій, що можуть дискредитувати їх. Для цього лише потрібно відмовитись від спроб узурпації їх влади та ресурсів.
Слідкуйте за нами у Facebook та Instagram.
Також підписуйтесь на наш Telegram та Youtube.
Дізнайся першим!
