А кілька днів тому на його фермі в селі Стеблівка народилося маленьке буйволя.
Зараз на фермі Мішель Якобі живуть 12 тварин. Чоловік переконаний, наша природа унікальна. Бажання бути ближче до гір, привело його сюди 10 років тому. Українською говорить важко, зате закарпатський діалект вивчив майже на зубок. Причину свого переїзду у Карпати формулює чітко: «Тут у нас найдавніший праліс, найбільший сад, унікальні тварини».
Більшу частину дня буйволи випасаються у полі за кілька кілометрів від ферми. Побачивши Мішеля, величезні буйволи, що важать майже тонну, починають лащитися до нього як малі кошенята. Господаря тварини знають, але бачаться рідко, бо частину року Мішель проводить у рідній Німеччині.
Уже 10 років щодня за буйволами доглядає Михайло. Кожного дня о 5 ранку виганяє буйволів на поле, стежить за тваринами, а ввечері разом із ними повертається в село. Улітку буйволи пасуться цілий день на полі, на зиму їм заготовляють понад 20 тон сіна та соломи. А ще обожнюють воду. Пастух розповідає, буйволи слухняні та дуже слухняні тварини, але з характером. Вожак стада Павлик має 13 років.
— Я його назвав король стада. Коли у нас повінь, то легко можу сісти на нього і як на коні добратися до ферми,- каже пастух Михайло Паш.
П’ять днів тому на фермі народилося маля. Його назвали Красунчиком за рідкісний сірий окрас. Буйволи ніколи не залишають один одного, і навіть тепер, коли з’явилося буйволеня, вони підлаштовуються під нього. Якщо він не встигає-йдуть повільніше, лягає відпочити-лягає поруч.
На день буйволиці дають по сім літрів молока, з якого виготовляли різні сири. Раніше Мішель продавав їх на всю Україну, зараз каже, не вистачає часу, тому часто буйволів віддають на утримання місцевим. Мішель каже, що має у планах розводити гуцульських коней та унікальних корів.
Детальніше дивіться у сюжеті телеканалу Сіріус:
Читайте також: Буйволи на Виноградівщині: Тварини, які приваблюють купу туристів.
