Вже другий сезон поспіль програма «Інспектор.Міста» на «1+1» та її ведучий Володимир Остапчук обирають місто на Закарпатті для інспекції. У першому сезоні був Ужгород, а цього разу – Мукачево.
Mukachevo.net поспілкувався з ведучим програми, який розповів, трохи більше про зйомки на Закарпатті, що сподобалось, а що навпаки не вистачає Закарпатській області та її містам.
Всі чекають коли ж вийде в ефір програма, вам вже відома точна дата?
— Точу дату оголосять зовсім скоро.
Чим, на вашу думку, закарпатські міста вирізняються?
— У першому сезоні у нас був Ужгород, в цьому Мукачево, ми якось любимо Закарпаття. А загалом, у нас завжди традиційна відповідь на такі питання. Ми спілкувались і з мером Мукачева, і з мером Ужгорода і я їм казав: «А давайте наступного разу ми повернемось сюди літаком». І всі так дивно знизують плечима, тому, що це єдина область, яка най далі від всієї України, а тут до найближчих європейських столиць буквально рукою подати.
І це величезна проблема для України у зв’язку з Закарпаттям, – у тому, що немає нормальної логістики. Взимку, я знаю, що коли засипає перевал, то тільки потягом нормальне сполучення. Тому і туристичний потік страждає від цього.
Хоча, у Мукачеві, Ужгороді, Берегові, де ми були, є на що подивитись. Тут європейський стиль, який ми всі хочемо побудувати в усій Україні. Тому єдина проблема – це логістика та інфраструктура.
А ось за підсумками інспекції саме Мукачева що можете відзначити?
— Побачите у програмі (посміхається). Але дивіться: суть проекту в тому, що ми інспектуємо різні сфери життя, а Мукачево ми обрали, в першу чергу, через те, що за офіційними даними тут мешкають одні з найздоровіших людей України, місто вирізняється за тривалістю життя мешканців.
Нам хотілось дізнатися чому? Чи це повітря, чи це ваш бограч, чи інші страви (посміхається,- ред.), у чому секрет?
Тому, ми перевіряємо освіту, ми перевіряємо медицину, інші сфери. Ось з медициною у Мукачеві у нас трохи не склалось, адже іноді впливає людський фактор, все це побачите в програмі.
Зі сферою послуг все нормально. І ми були, до речі, в ромському таборі, подивіться обов’язково. Це такий вир емоцій, така автентична культура.
Мене здивувало ось що: я розмовляю українською, англійською, російською та французькою, і мені це не допомогло, у таборі всі розмовляли угорською. І вразило те, що роми тримаються разом, мають свої звичаї, але і намагаються інтегруватись у суспільство, прагнуть дати своїм дітям освіту.
Це ви перерахували все що інспектували?
— Ні, ми інспектуємо медицину, освіту, школи, у нас є традиційна рубрика, де ми перевіряємо містян на чесність і порядність. Ми кидаємо гаманець в одному з людних місць, а у гаманці є моя візитка з контактами, звісно видуманими, і ми дивимось через приховані камери чи повернуть нам гаманець? А якщо повернуть, то як швидко? От і подивимось чи пройшло Мукачево тест.
Також була перевірка безпеки, ми перевіряємо роботу поліції. Роботу міської влади, тобто це традиційний підхід до всіх міст.
Ми знаємо, що ви перевіряти ще й автобуси?
— Це як сфера послуг. Ми перевіряли громадський транспорт, адже він є частиною туристичної сфери. Перевіряємо, наскільки зручно містянам дістатися до певних місць. Мені сподобалось, у вас тут реально такий європейський підхід, оці турнікети. Тут все дуже цивільно.
Є багато проблем, але й багато переваг. Я не можу більше розказати, адже це буде називатись «спойлери».
Ще мені подобається Мукачево тим, що тут є 2 головних речі: тут люди, які бачать у місті майбутнє, і не зважаючи на те, що поруч 4 країни, куди вони виїжджають закордон і набираються там досвіду, все одно повертаються назад і бачать у цьому місті майбутнє. Це дуже крута історія.
Також є дуже багато туристичних привабливих місць, і я не кажу про замок «Паланок», а наприклад винні тури, які зараз розповсюджені у західній Європі. Є місця, які можна подивитись.
А тепер про Ужгород, які ваші враження з минулого сезону?
— Закарпаття завжди було таким особливим регіоном України. Я достатньо довго прожив у Європі і Канаді, я сам живу за європейськими принципами, тож маю з чим порівнювати, маю експертну думку. І ми брали інспекцію Ужгорода, як обласного центру України, який найближче до Європи.
Було цікаво, чи впливає Європа на людей, які найближче до неї! Можливо варто починати європеїзацію України саме з Закарпаття? По суті ви тут вже століттями варитесь у такому культурному «баноші».
Тому ми і вибрали Ужгород. Звичайно, по-перше, це туристична складова, її потенціал.
Зрозумійте, ми не вибираємо міста, які є виключно проблемними, чи деградуючими. Нас цікавить те, що має ресурс та потенціал. І у Закарпаття є величезний потенціал. Є проблеми з логістикою, з переміщенням, але потенціал величезний.
Чи будете інспектувати ще якісь міста Закарпаття?
– Ні, тільки Ужгород та Мукачево наразі. Розумієте, ми – країна велика, тому намагаємось приділити увагу всім, і я скажу, що нас найбільше цікавить, те, що на скільки Ужгород, Мукачево чи Закарпаття пристосовано до того, аби приймати внутрішнього туриста. Такий нахил у нас в цьому сезоні. Мені це особисто подобається в Канаді. Там порівняно з розмірами країни не так багато населення, і в країні дуже розвинутий внутрішній туризм. Тобто типовий канадець спочатку проїжджає всю свою країну, а вже після – їде закордон. У нас все навпаки.
Ми з командою прагнемо змінити цей тренд, адже Україна має величезний туристичний потенціал. Тому, що у нас кльово, у нас гарний сервіс і багато переваг в порівнянні з іншими країнами.
Ми 27 років кажемо, що ми «недоєвропа», маю на увазі Київ, але за цей час ми створили непоганий український сервіс, особливо сферу харчування. У більшості українських кав’ярнях у нас смачніше і краще, ніж у тій же Італії.
Ваша колега Ольга Фреймут свого часу наробила чимало галасу зі своїми інспекціями на Закарпатті. Як гадаєте, ваші оцінки будуть більш жорсткі чи скандальні?
– Знаєте, Остапчук не за скандал, Остапчук за конкретику і конструктив. Ми не живемо в Швейцарії чи Швеції, ми знаємо самі, в яких ми умовах. І якраз хочеться показати не наскільки все погано, а навпаки, – дати людям надію. І коли даєш людям результат інспекції, ти не кажеш, що ти поганий і це ганьба, а якщо я даю «ганьбу», але за місяць, і це є нововведенням, той чи інший заклад зробив роботу над помилками, можу дати іншу табличку, а «ганьбу» забрати.
Ми реально даємо людям конкретний план дій. Тому я за конструктив, бо поскандалити ми всі можемо. А Оля Фреймут – геніальна людина, яка започаткувала цей жанр журналістики. У цьому жанрі журналістики вона просто богиня. Я її дуже поважаю як професіонала. Я не берусь казати, чи у нашому шоу будуть скандали, але буде холодний розрахунок та конкретні речі.
Тобто ви ще плануєте повернутись?
– Через місяць в кожне з міст ми повертаємось, аби робити роботу над помилками. Якщо ми не впевнені, чи давати «ганьбу» чи «гордість», ми кажемо «окей, ви виправитесь? Через місяць ми повернемось». Багато хто думає, «та вони аж з Києва сюди не приїдуть?», і лишають як є, а є люди, які працюють, змінюються і ми даємо їм інше рішення.
Ми хочемо приїхати і змінити щось на краще, а непросто поскандалити.
Часто доводиться чути, що Закарпаття відрізняється від решти України, що це вже Європа, і ви це сказали. Які у вас загалом враження про Закарпаття і про закарпатців?
– У культурному плані Закарпаття – унікальне місце, адже ви самі розумієте, що стільки років під різними державами, звичайно, що це залишає зовсім інший колорит. Це такий ніби культурний бограч, чи банош. Але я би не ділив людей на тих, хто живе на сході, і тих, хто на заході, адже кожен регіон України має свої культурні особливості, варті уваги й захоплення.
Тепер про людей, про закарпатців?
— Я можу тільки суб’єктивно говорити. Моя мама родом із Чернівецької області, тому до західної України і Закарпаття зокрема я завжди мав особливе ставлення. Тут я зустрічав багато привітних, щирих, сонячних людей. Ви багато подорожуєте, а це суттєво позначається на світогляді.
Мешканці центральної України формують думку про Закарпаття на основі стереотипів. Наприклад, існує думка, що тут усі живуть на 2-3 країни з 2-3 зарплатами. А ще в усіх є виноградники, кожен робить вино та володіє трьома мовами.
Закарпаття часто називають українською Швейцарією. Це ще одне кліше, стереотип. Чого на вашу думку не вистачає Закарпаттю і закарпатцям, аби справді відповідати цьому кліше. Дороги не рахуються.
– Я бував у Швейцарії, Женева – це взагалі моє улюблене місто. А чому Швейцарія? Я можу порівнювати. Закарпаттю нічого не потрібно, аби бути схожим на Швейцарію.
Нам не потрібно будувати Швейцарію в Україні. Нам потрібно, щоб Україну порівнювали за рівнем життя з Швейцарією. Ми завжди намагаємось порівняти себе з кимось. Ми самі себе недооцінюємо, ось у чому проблема. Не треба нам Швейцарію, нехай Швейцарія каже, що ми Швейцарське Закарпаття.
Зараз змінюється багато чого, єдине що не вистачає зараз, щоб Закарпаття стало поближче до іншої України. Ми хочемо сюди їздити, ми хочемо сюди літати, ми хочемо сюди привозити гроші.
Але це не буде можливо, поки не буде вирішено питання з аеропортом, альтернативними, дорожніми та залізничними шляхами. Інше просто нехай залишається таким яким є.
Закарпатська кухня відома своїми різнонаціональними стравами та термальними водами. За час перебування тут ви встигли скуштувати Закарпаття на смак і на тіло?
– Я мало пам’ятаю назви, тому що вони угорські. Страви мені дуже подобаються, я дуже люблю їжу з перчинкою. А тут ці бограчі, паприкаші, м’ясні страви.
Кухня трошки жирна як для людини, яка слідує за фігурою, але коли ти приїздиш у Париж і їси круасан, то не думаєш, що погладшаєш.
Люди, які приїздять на Закарпаття, закликаю вас – їжте, насолоджуйтесь, адже завжди все можна прикрасити келихом закарпатського вина.
До речі, як вам наше вино?
– Так, дуже смачне! Ми були на виноградниках. Я знаю, що тут унікальний клімат. Я взагалі полюбляю гастротури. Тут є на що подивитись, чим посмакувати. Тим більше, що тут намішано різних культур.
Чи хотіли би ви жити на Закарпатті?
– Я собі завжди задаю питання, чи зміг би я жити там, де мені подобається? Я питав себе про це і в Ужгороді, і в Мукачеві. Але я живу там, де є моя робота.
Якби мені перенести всю мою роботу і всіх моїх рідних сюди, в Мукачево, і розселити у сусідніх будинках, залюбки переселився б в Мукачеві. І залюбки переселився б у багато інших міст України.
На жаль, ми так влаштовані: я маю жити у великому мегаполісі, в якому мені багато чого не подобається, але там є робота, там є ринок, де я працюю.
Давайте так, через 20 років я назбираю грошей і куплю тут виноградники. Коли я стану виноробом, першу пляшку вина від Остапчука, я подарую для сайту Mukachevo.net.
