Протоієрей д-р Августин Соланський опублікував цікаві думки щодо актуальних дискусій про дату святкування Різдва Христового. На думку Соланського перехід на григоріанський календар є вимогою сучасності. Чому, читайте далі у статті протоієрея без змін.
Який сьогодні день?
Нариси про календарне питання
«Який сьогодні день?». На перший погляд здається, що таке питання банальне та надзвичайно просте. Однак це не зовсім так, адже склалося так, що частина християн по сьогоднішній день живе подвійною реальністю та за подвійним календарем. У світському житті всі ми використовуємо григоріанський календар, а у церковному – юліанський. Напевно, далеко не всі розуміють цю подвійну дійсність, адже останнім часом можемо спостерігати за жвавими дискусіями про те, чи потрібно святкувати Різдво Христове 25 грудня або 7 січня. Це питання не має відповіді з тієї причини, що саме питання неправильне. Різдво святкується завжди 25 грудня. Це легко перевірити: вистачить відкрити будь-який молитовник.
Однак ця дата може братися як за григоріанським, так і за юліанським календарем, внаслідок чого виходить, що коли в юліанському календарі наступає дата 25 грудня, то в григоріанському вже є 7 січня. При цьому ті, які стверджують, що святкують Різдво 7 січня, помиляються, адже вони мають казати, що в той день є 25 грудня, просто не в тому календарі, за яким вони живуть, а в церковному, юліанському. Але чи можна жити одночасно у двох часових просторах? Чи є це нормально? Зрештою, чому так сталося, що є два календарі? Хтось скаже, що на Закарпатті легко можна жити в двох просторах, адже одні живуть за київським часом, а інші за місцевим (середньоєвропейським). Однак тут є суттєва різниця, адже коли говоримо про години, то ми переживаємо той самий історичний момент, який хтось називає 8 годиною, а хтось 9 годиною, при цьому момент не міняється, лише назва. А коли йде мова про календар, то говоримо про два різні моменти історії, які зараз відділяються проміжком 13 днів!
Перш за все хочу всіх запевнити, що у світі існує багато календарів, не лише два. Але зараз нас цікавить лише питання юліанського та григоріанського календаря. Справа дуже проста. У 45-му році до народження Христа у Римській імперії, за час правління Юлія Цезаря, була проведена календарна реформа і новий календар став називатися на честь Цезаря юліанським. Як наслідок, римський календар, який складався з 10-ти місяців і починався у березні, був зреформований на більш реальний і сучасний.
Провівши обрахунки, команда вчених на чолі із Созигеном створили календар, який складався із 12 місяців і ввели поняття високосного року. Високосним мав стати кожен четвертий рік. Чому? Дуже просто. Плин часу вимірюється згідно дуже точних Богом створених циклічних рухів у природі. Таким чином, навіть кожен школяр знає, що день, тобто доба – це 24 години і це той час, за який Земля робить один повний оберт навколо своєї осі. Місяць – це приблизно той період, за який Місяць робить один повний оберт навколо Землі (хоч реально це трохи менше). Рік – це той період, за який Земля робить один повний оберт навколо Сонця. І саме тут була допущена помилка. За обрахунками Созигена Земля робить один оберт навколо Сонця за 365 днів та 8 годин, тобто 365,25 днів. Таким чином, з кожним роком накопичуються чверть доби що створює зрушення календарної системи на 6 годин. Щоб це збалансувати, геніально придумали високосний рік, тобто до кожного четвертого року додають один день (0,25х4=1).
Але з часом виявилося, що Созиген трохи помилився, адже Земля робить один оберт навколо Сонця не за 365,25 днів, а за трохи менше часу, точно кажучи - за 365,242199 днів. На перший погляд здається, відмінність незначна, різниця всього приблизно 11,25 хвилин на рік. Але ці похибки все додаються і ростуть, та за 128 років дають похибку вже на цілий день! Та цим питанням людство почало серйозно цікавитися досить пізно, аж у 1582 році, коли була проведена так звана Григоріанська реформа. Вчені помітили, що весняне рівнодення, яке має пряме відношення до вирахування дати Пасхи, наступає вже на 10 днів раніше, аніж то передбачено календарем.
Тобто в календарі було лише 11 березня, а рівнодення, яке мало настати лише 21 березня, вже настало. І виникло питання: або збилися цикли природи, або календар неправильний. Тоді для вирішення проблеми календаря Папа Григорій XIII скликав комісію на чолі з Луїджі Ліліо. В ході роботи комісії була виявлена допущена Созигеном похибка та було знайдено рішення, як збалансувати кожні 128 років накопичуваний день похибки. Найоптимальнішим виявилося рішення генерального збалансування кожні 400 років, адже за 400 років (128х3=384) реально накопичується 3 дні різниці між двома календарями, які потрібно відняти. Отже, застосовуючи правило Созигена, кожен сотий рік мав би бути високосним, а григоріанська реформа запропонували із сотих років робити високосним лише ті, які після відкидання двох нулів без залишку діляться на 4, тобто 100-й, 200-й та 300-й рік у юліанському календарі будуть високосними, а в григоріанському календарі будуть звичайними, однак 400-й рік буде високосним в обох календарях.
Таким чином за 400 років у юліанському календарі додаються 3 зайві дні, а в григоріанському календарі цієї похибки не допускають. Разом із тим, різниця між двома календарями кожні 400 років виростає на 3 дні. Папа Григорій зрадів рішенню проблеми і оголосив, щоб у 1582 році після 4 жовтня настало 15 жовтня. Таким чином через таке незвичне рішення Церква і світ повернувся до реального життя і церковні святкування почали відповідати реальному часу.
Та, на жаль, в той час не всі Церкви прийняли це рішення, зокрема Православна Церква не прийняла реформу. Як наслідок, різні країни завели літочислення згідно григоріанського календаря, але деякі Церкви в цих країнах залишилися святкувати за старим календарем. Це призвело до того, що різниця між двома календарями продовжувала рости, а дати святкування церковних празників почали співпадати з відмінними датами цивільного календаря. Таким чином, наприклад, у 1601 році Різдво (25 грудня) за юліанським календарем святкували тоді, коли в григоріанському було вже 4 січня, у 1701 році - 5 січня, у 1801 році - 6 січня, а від 1901 року - 7 січня. А якщо не відбудеться перехід на новий календар, то у 2101 році святкуватимуть вже 8 січня. Таким чином можемо сказати, що єдиним правильним, логічним і оправданим варіантом щодо празників є перехід на григоріанський календар і синхронізація реальності та церковного святкування.
Дещо іншим є питання з Пасхою та всіма похідними від Пасхи празниками, тобто із змінним циклом літургійного року. Від 325 року, тобто від Нікейського собору, дата вирахування Пасхи має чотири фундаментальні правила. Пасха має бути: 1. після весняного рівнодення (21 березня); 2. після першого по рівноденню повного місяця; 3. у наступну після повні неділю; 4. до того ж християнська Пасха має бути після єврейської Пасхи, адже, згідно свідчення Євангелія, Христос воскрес на другий день після єврейської Пасхи. На основі юліанського календаря була складена так звана вічна пасхалія, тобто цикл тривалістю 532 роки, який передбачає всі можливості дати Пасхи і при цьому циклічно повторюється. Однак після введення григоріанської реформи календаря ця вічна пасхалія більше не працює. Винайшли іншу формулу вирахування Пасхи, яка також зберігає всі приписи Нікейського собору з тією відмінністю, що дуже рідко християнська Пасха є раніше єврейської.
Саме з цієї причини деякі Православні Церкви придумали так званий новоюліанський календар, де нерухомі празники святкують за григоріанським календарем, а рухомі – за юліанським.
Однак цей гібрид має більше недоліків, аніж Пасха за чисто григоріанським календарем. Приведу наочний приклад. У 2022 році свято Пасхи святкували за двома календарями з різницею 1 тиждень. Як це можливо? Дуже просто. Єврейська Пасха була 14 квітня. Перший повний місяць після реального весняного рівнодення був 16 квітня. Таким чином Пасха, яка за григоріанським календарем святкувалася 17 квітня, зберегла всі чотири вимоги Нікейського собору. Чому тоді за юліанським календарем Пасха була через тиждень, 24 квітня? Та тому, бо згідно прадавніх хибних обрахунків повний місяць мав бути лише 20 квітня. Більше того, ідентична ситуація буде у 2023 році. Адже реальний повний місяць буде 6 квітня, самі можете в цьому переконатися на власні очі, а теоретичний мав би бути лише 9 квітня, тому за григоріанським календарем Пасху святкуватимуть 9 квітня, а за юліанським календарем ще чекатимуть тиждень і святкуватимуть лише 16 квітня.
При цьому єврейська Пасха буде 6 квітня, тобто знову всі чотири приписи Нікейського собору збережені у григоріанському календарі. Ще гірша ситуація, коли між двома календарями виникає різниця у 5 тижнів, як буде у 2024 році. Тоді за юліанським календарем Пасха буде вже після другого реального повного місяця. Таким чином, звинувачення православних у тому, що католики, які святкують Пасху за григоріанським календарем, порушують одне правило Нікейського собору звісно інколи має місце, лиш православні забувають про те, що вони з такою ж частотою порушують два правила Нікейського собору, і то навіть дуже часто, закриваючи очі папером із помилковими обрахунками, нехтують реальним повним місяцем, який видимий для всіх людських очей. Таким чином новоюліанський календар не має жодного сенсу і цей календар існує лише у православних Церквах, але не в Католицьких.
Підсумовуючи все вищесказане, можемо сказати, що перехід на григоріанський календар є вимогою сучасності, адже юліанським календарем із католицьких Церков святкує практично лише наша Мукачівська Греко-Католицька Єпархія та Українська Греко-Католицька Церква. Якщо ж робитиметься перехід, то він є логічним лише із прийняттям цілої системи григоріанського календаря, але ні в якому разі не допускає прийняття гібридного і помилкового новоюліанського календаря.
Як дійти до переходу? Скажу по секрету, що частково вже всі перейшли, адже празник Христа Царя, цілий ряд новіших празників в честь святих, а також любі народу Перші п’ятниці, можливо і несвідомо, але вже давно святкуємо за григоріанським календарем. Отож, до повноцінного переходу потрібна ініціатива народу, який не хоче жити, святкуючи у помилкові дати, а хоче святкувати, як цілий цивілізований католицький світ. На жаль, наша Церква мала гіркий досвід у 1916 році, коли єпископ хотів на обов’язковому рівні ввести григоріанський календар. Ця спроба провалилася, бо народ не був готовий, навіть були випадки, коли люди стали віровідступниками, тобто перейшли до Православної Церкви лише для того, аби зберегти помилкові дати святкування. Тому після 6 місяців єпископ відкликав своє рішення і всі повернулися до юліанського календаря.
Та коли народ буде готовий, свідомо вибере правильний шлях та проситиме про перехід на григоріанський календар, то Церква на це радо погодиться.
Зрештою, не забуваймо, що не є важливо, в яку саме дату святкуємо той чи інший празник, головне - щоб ми жили духовністю цих празників, щоб події нашого спасіння переживалися з глибокою духовністю та щоб ми щодня і згідно всіх календарів світу завжди славили Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.
Слідкуйте за нами у Facebook та Instagram.
Також підписуйтесь на наш Telegram та Youtube.
Дізнайся першим!
