Воротарська школа на Закарпатті була дуже сильною і після згадки талановитого голкіпера Олекси Бокотея не можна оминути його колегу по амплуа, не менш знаменитого, Олексу Бокшая.
Олекса Бокшай народився у селі Великі Лази, що на Ужгородщині, 27 березня 1911 року в багатодітній сім’ї вчителя. Школу закінчив у рідному селі де і почав грати на вуличному рівні. Потім закінчив учительську семінарію в обласному центрі. У 1927 році розпочав грати в футбольному клубі «Русь» Ужгород.
Після дворічного перебування в ужгородському клубі молодий голкіпер привернув до себе увагу будапештського «МТК», але незавершене навчання та батьківські заперечення не дали молодому гравцю перейти до столичного клубу Угорщини. У 1931 році проходить перегляд у «Спарті» з Праги, але туди його знову не відпускає батько.
Олекса Бокшай продовжує виступати за ужгородську команду, а паралельно вчителює у селі Худльово. У «Русі» він основний воротар. У сезоні 1935/36 команда перемагає у чемпіонаті Словаччини і виходить до еліти Чехословацьої ліги. Там команда грає лише один сезон і вилітає, але Олекса Бокшай нарешті переходить до празької «Славії» де стає другим голкіпером.
Та вже через рік користується нагодою зайняти перший номер у команді і використовує її. На чемпіонаті світу 1938 року основний голкіпер празького клубу, Франтішек Планічка, отримав тяжку травму і приймає рішення про завершення кар’єри. Олекса Бокшай одразу ж стає основним голкіпером і в тому ж році клуб виграє кубок Мітропи (на той час це була теперішня Ліга Чемпіонів).
У фінальному двобої «Славія» грала із «Ференцварошем. Перша гра у Празі завершилася у нічию 2:2, а от у Будапешті Олекса Бокшай свої ворота лишив «сухими», а його партнери розписалися у воротах угорців двічі.
Доречі цікавий факт трапився у житті Олекси Бокшая у армійські часи. Проходив службу Олекса у Мукачеві, а от його командиром був Людвік Свобода, який через двадцять років після муштрування солдата Бокшая стане президентом Чехословаччини.
Після завершення кар’єри футболіста Олекса Бокшай тренує молодь «Славії». А от після війни очолює збірну Чехословаччини. Загалом Олексу робили тренером збірної чотири рази, але він так там і не реалізувався, адже в той час федерація футболу мала більше повноважень ніж тренер. Бокшай не міг продовжувати роботу через втручання федерації у тренувальний процес.
Із 50-х років минулого століття зав’язує із тренерською роботою і повертається працювати шкільним вчителем. Помер Олекса Бокшай у Празі у красивому віці – 97 років.
Інші матеріали по цій рубриці можна прочитати тут:
