Редакція Mukachevo.net вирішила дізнатись подробиці цієї заплутаної історії з дітьми Чинадіївського дитячого будинку, яких не повертають в Україну. Наразі кордоном перебувають шестеро таких дітей. Ситуація зайшла у глухий кут, працівники дитбудинку звернулись до суду та закликають громадськість допомогти у вирішенні цього питання.
Лютий 2022-го. Початок повномасштабної війни, хаос в країні. Тоді, дітей зі сходу терміново перевозили закордон та на західні території України.
У той час Чинадіївський дитячий будинок також прихистив 7 десятків сиріт зі сходу. Для того, щоб прийняти цих дітей, дирекція закладу відправила частину своїх вихованців на оздоровлення до Італії.
З італійцями Чинадіївський дитячий будинок співпрацює вже багато років. У мирний час діти часто їздили до сонячної країни на відпочинок, зупинялись у родинах, знайомилися з культурою та повертались додому. Тож, коли почалася війна, їх теж прийняли. От тільки зараз вже півтора роки їх не можуть повернути додому.
Про це Mukachevo.net розповіла Світлана Софілканич - директорка Чинадіївського дитячого будинку.
За словами пані Світлани, справа в тому, що у перші дні війни нікому було розробляти спеціальні двосторонні договори між Україною та Італією, які б чітко прописували послідовність дій та обов'язки сторін. Такі з'явилися вже після 12 березня.
«Всі діти, які виїхали з 24 лютого по 11 березня стали заручниками ситуації. За нашими законами, в Італії у них є офіційний опікун, що приймає рішення та несе відповідальність. А за італійськими законами, а точніше їх помилковим трактуванням, ці діти прибули без супроводу і їм призначили італійських опікунів», - розповідає Світлана Софілканич.
В чому ж суть проблеми? Коли українським дітям прийшов час повертатися додому, більшість родин відпустили їх. Вони і далі надсилають подарунки та підтримують теплі приятельські стосунки, але є й такі родини, що відмовилися відпускати дітей.
«Вже кілька місяців на Сицилії триває судова тяганина. Бо верховний суд Італії визнав, що діти громадяни України і повинні повернутися додому, а родини, що звикли до них, подають апеляції та навіть налаштовують дітей проти рідної держави, мовляв - там війна, небезпека, тобі не можна туди повертатися», - зазначає директор дитбудинку.
У Чинадіївському дитячому будинку вже навіть записували відео про те, що на Закарпатті загрози життю дітей немає. Тут вони щодня відвідують загальноосвітню школу, гуляють та бавляться, спілкуються з однолітками та планують своє життя в Україні.
Дійшло навіть до того, що на офіційну представницю дітей в Італії, юристку, голову асоціації «Нові межі», Юлію Динніченко, подали до суду за нібито моральний тиск на дітей.
Наразі на Сицилії перебувають шестеро діток, яких ніяк не можуть повернути.
Чому італійці так вчиняють?
Офіційної чи однозначної відповіді на це питання немає. Ті, хто прихистив українських сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування, отримують грошову допомогу від держави. Також варто відзначити, що наразі на час війни, міжнародне усиновлення в Україні заборонене, а залишити дітей, яких тимчасово прихистили, це можливість обійти всі процедури, адже діти вже в Італії та за їхніми законами ще й без опікунів.
"Спілкування з італійською стороною відбувається через консульства, та поки-що позитивних зрушень немає. В Україну повернулася лише частина дітей. Одна з тих, хто нещодавно приїхав з Сицилії 14-ти річна дівчинка, розповідає, що її брат досі там. Родина в якій він перебуває каже, що немає всіх документів, щоб відправити його додому. Деяких хлопців, особливо підлітків, залякали й тим, що їх відразу по приїзду на батьківщину забирають на війну", - каже Світлана Софілканич.
Окремі родини на Сицилії всупереч загальноприйнятим етичним нормам, налаштовують дітей проти України, забороняють спілкуватися з офіційними опікунами, залякують та відверто провокують.
Дійшло навіть до того, що Італійські ЗМІ опублікували матеріали з гучними емоційними заголовками типу "Поверніть мені Анну". Жінка, яка тимчасово прихистила дитину з Закарпаття намагається її повернути до себе, всупереч законам та моральним принципам. Сеньйора вимагає, щоб дівчинка щодня звітувала про прожитий день, ніби це її дитина та тисне на неї, спонукаючи повернутися до Італії. Спілкуватися телефоном у дитячому будинку не забороняють, але бачать, що дівчина не може спокійно адаптуватись, нервує і замикається в собі.
Як зазначає директорка інтернатного закладу, вона прожила тут 8 років, була весела і працьовита, щира в спілкуванні з однолітками.
"Тепер ми її не впізнаємо, замкнулась. Коли вона спілкується телефоном з жінкою, в родині якої перебувала, та постійно питає: Тобі там добре? Можливо щось так? Все б нормально, але ці питання вже носять більше провокаційний і спонукальний характер. Вона ніби хоче почути, що тут дитині погано. Та насправді це не так. На що розраховують такі люди, та чому нехтують буквою закону незрозуміло", - додає директорка закладу.
Психолог, Юлія Яро каже, кожна дитина, скільки би їй років не було, чи це дошкільник чи підліток потребує створення безпечного, сприятливого середовища навколо себе. Ця ситуація, яка склалася з італійцями має всі ознаки психологічного насилля. Зараз таке є слово - абьюз. Складність полягає в тому, що його набагато важче виявити. Якщо фізичне насилля має помітні одразу наслідки, наприклад синці, то емоційне насилля над дітьми важко виявляється, тому-що діти зазвичай не жаліються і немає явних ознак.
Те, що роблять ці італійські сім'ї з нашими дітьми нагадує один з видів психологічного насилля, який називається - маніпуляція. Наслідки від такої безвідповідальної поведінки дорослих можуть бути, як короткострокові так і довгострокові. У дітей можуть спостерігатися труднощі з навчанням, проблеми зі сном, захворювання, розлади в організмі, поведінкові розлади, такі діти можуть ставати агресивними, обманювати, у них можуть спостерігатися розлади харчової поведінки, булімія, анорексія.
Спеціаліст наголошує, італійцям варто усвідомити, що такий моральний тиск на дітей, як часті дзвінки з провокаційними питаннями, або утримання дітей закордоном, може завдати непоправних наслідків для їхнього здоров'я. Дорослі люди мають усвідомлювати, що є законодавство і його потрібно дотримуватися. Іншого варіанту немає. Діти ще не в змозі самостійно аналізувати ситуацію, і тому нав'язування їм своїх бажань і думок з власної вигоди, є неприпустимим.
Представниця дітей в Італії, Наталія Денніченко зазначає, що діти, які досі залишаються в Італії не відвідують школу. Навіть не вчаться онлайн. А ще їм забороняють спілкуватися з українськими опікунами, друзями та рідними. Все це негативно впливає на їх розвиток та загальний стан.
Дирекція Чинадіївського дитячого будинку просить державні структури допомогти у вирішенні питання повернення українських дітей додому. Та сподівається на швидке вирішення проблеми.
До слова, днями український омбудсман Дмитром Лубінець зустрівся з чиновницею МВС Італії. На зустрічі обговорили дотримання прав українських дітей. Італійська сторона запевняє, що не прагне утримувати дітей і хоче повернути їх додому, але ніяких активних дій по їх поверненню додому поки що немає.
Слідкуйте за нами у Facebook та Instagram.
Також підписуйтесь на наш Telegram та Youtube.
Дізнайся першим!
