А ще купа туристів із Словаччини та Польщі.
З усіх боків чути лише слов’янську мову. Багато і українців, здається іноді, що навіть більше, ніж місцевих. Шоштофюрдо – відоме й затишне курортне містечко в 6-ти км від центру міста Ніредьгаза (автобус №8 від залізничного вокзалу) давно облюбували туристи не лише і Закарпаття, а й інших регіонів України. Приїжджають як на один день, так і на довше.
Вже з ранку, в момент відкриття о 10-й за к.ч. біля комплексу Паркфюрдо черги. Але адміністрація працює чітко та швидко. Вхід для дорослих складає 2.200 форинтів, для школярів та студентів – 1.700, а до 3-х років взагалі майже нічого – 100 форинтів. Окремо можна заплатити за шафку (400 форинтів), а можна обійтися і без неї. На руку одягають спеціальний магнітний браслет, замість вхідного квитка. Він не лише є ключем для шафки, а й виконує роль грошової картки.
Найбільший туристичний бум почався у Ніредьгазі із відкриттям купального комплексу «Aquarius», який побудували у 2005 році в рамках програми проекту Сечені, основна мета якого – розвиток іноземного туризму, за підтримки ЄС. Саме тоді побудували критий аквапарк, який працює цілий рік. Тут розміщені гірки, різні розваги для дітей, а також термальний басейн з душовими ваннами для шиї, перлинними ваннами та басейн-кнейп з холодною та гарячою водою. Сюди можна приїжджатинавіть взимку.
А влітку весь навколишній парк – це різноголоса кількатисячна юрба. На кожному кроці – або басейн (їх раніше було п’ять, тепер десять), або якась інша розвага, типу батуту, гірки або будиночку піратів. Зазвичай відпочивають тут сім'ями, бо для дітей це просто справжній рай. За жодну атракцію, окрім їжі, доплачувати не потрібно.
Закарпатці зазвичай приїжджають сюди на власних автомобілях і їжу, навіть пиво, беруть із собою. Цікаво, що розташуватися на території парку можна де завгодно, нема жодної таблички, яка б попереджала про те, що «по газонах не ходити». Бажано все-таки взяти собі одну шафку для одягу та цінних речей - тоді за них не потрібно буде хвилюватися.
Все у комплексі зроблено так, аби людину нічого зайвий раз не напрягало. Обслуговуючого персоналу, який би «стояв над душею», практично не видно. Але видно, що тут працюють чимало людей. Бо все чисто та прибрано. Будь-яка зайва калюжа якось сама по собі непомітно щезає за лічені хвилини. Так само і сміття - якщо хтось не зумів влучити в урну папірцем або пляшкою.
Вся потрібна інформація продубльована на кількох європейських мовах, в тому числі і на українській. Отже, поклали речі у шафку – обов’язково прийміть душ. Таке правило, хоча за порушення його ніхто сварити не буде. Потім беріть килимок, щось поїсти-попити і шукайте підходяще місце для табору. Можна впасти (прилягти)просто під розкішними дубами на травичку, або вибрати собі зручний лежак із видом на живописне озеро, або вмоститися біля гірок та басейнів.
А потім вже починати розважальну програму. Слід сказати, що у майже всіх басейнах, окрім великого вода неглибока – максимум 1,2 метра. Тому діти тут перебувають майже у цілковитій безпеці. Окрім цього, серед екстремальних розваг, скажімо біля басейну з імітацією штормових хвиль, постійно чергує вартовий із рятівним колом напоготові.
Практично у всіх відкритих басейнах вода прісна, і лише у декількох - термальна. Її можна швидко розрізнити за мутнуватим, світло-коричневим кольором. Вода практично всюди досить тепла - у термальних більше, у прісних менше. Моя теорія – аби ніхто не захворів. Хоча є басейни із більш прохолодною водою. В деяких можна, сидячі у воді замовляти напої у барі. Звісно, ціни тут не дешеві, однак і не дуже страшні – у деяких наших закладах часом зустрічаються і набагато більші.
Для зовсім маленьких діточок є дитячий водний майданчик, де водичка всього по коліно навіть малюкам. Зате там є різні казкові замки з драбинами, водяна рушниця та тропічна кімната відпочинку. Для більш старших - гірки. При чому деякі з них досить екстремальні, скажімо як «чорна діра», яка крутить у всі боки у закритій трубі, а у повній темноті зустрічаються лише кілька світлових ефектів. Мені нагадало «народження» з фільму «Матриця». Навіть не всякий дорослий ризикне у ній прокотитися, а малі йдуть займати чергу одразу після першого спуску. Одне слово – покоління екстремалів!
Загалом розповідати про комплекс відпочинку у Ніредьгазі марна справа – там потрібно побувати хоча б один раз. Бо за цілий день обійти його і скупнутися у кожному з басейнів так і не вдалося. Вода, особливо термальна, та розваги миттєво забирають сили. Тому можна взяти лежак і задрімати на пів-годинки, що і роблять з успіхом багато відпочиваючих, особливо старших людей.
Отже, серед плюсів аквапарку у Ніредьгазі – він знаходиться відносно недалеко від Закарпаття (80 км від Берегова). Розташований у спокійній та зеленій зоні за містом. Ненав’язливий, але справжній сервіс та комфорт. Багато розваг для будь-якого віку: і для зовсім маленьких, і для молоді, і для пенсіонерів. Дивно, але те, що на території перебуває одночасно кілька тисяч чоловік, практично не відчувається. Як координується неминучий хаос, який б обов’язково виник десь у нас, мені особисто абсолютно незрозуміло. Бо не зустрічав ні в дим п’яних, ні буйних, не чув ні криків, ні сварок. Якщо хтось і перебрав лишку – може поспати на газончику, ніхто його не турбуватиме.
Ще один великий плюс – демократична ціна за вхід. Погодьтеся, що 80 гривень - це не дорого за таку кількість отриманих позитивних емоцій (у львівському критому аквапарку, який порівнювати важко з угорським, – 100 за день). Я вже не кажу про такі «дрібниці» як туалет, душ, роздягальні, де все блищить. І дуже зручна ідея з електронним квитком - не потрібно всюди тягати за собою гаманець. Хоча є купа й інших точок - з гіросами, лангошами, китайською їжею, де можна розрахуватися і «живими» грошима. Але сходити за ними до своєї шафки – справа двох хвилин...
Серед мінусів, і він один, але досить суттєвий для деяких людей - досить сильно хлорована вода у басейнах з прісною водою. Звісно, нічого страшного у цьому нема – багато хто вже звик до запаху хлору, але є й ті, які його на дух не переносять. До того ж це все-таки шкідливо. Однак саме у такому випадку можна скористатися суто термальними басейнами, там воду, здається, не хлорують. Будемо сподіватися, що у Ніредьгазі у недалекому майбутньому почнуть використовувати інший, більш гуманний спосіб знезараження води.
Бо сподіватися, що у недалекому майбутньому подібний аквапарк з’явиться на Закарпатті значно важче. Два проекти, що з тріском були провалені в Ужгороді та Берегові, лише зайвий раз довели як в нас все запущено. Бо стало зрозумілим, що ще до початку будівництва парку з розвагами та басейнами, наші чиновники хотіли добре заробити на землі, яка їм в принципі, не належить. Друге – навіть при наявності подібного аквапарку – ціни в наших реаліях були б істотно вищими. Це факт, який не потрібно доводити. У нас чомусь всі масштабні проекти бажають «відбити» за рік-два, в Європі – за десять-двадцять.
І нарешті – наш сервіс. Вже уявляю, що за мною постійно ходить якась бабця з синім волоссям, брязкає ключами, щось невдоволено бурмоче, потім бере стару брудну швабру і починає кудись глибоко під лавицю закидати мої речі та капці, що опинилися на її путі, роздовбані шафки не зачиняються, в жахливому туалеті не працює бачок, а в іржавому душі нема теплої води ... Добре, що хоча б в Ніредьгазі я нічого такого жодного разу не побачив. Бо більше б сюди жодного разу не приїхав. А поки що змушений залишати свої гроші у сусідній країні.
