Акуратний та доглянутий двоповерховий будинок, який стоїть на околиці Берегова, по дорозі на село Астей та прикордонний пункт пропуску «Лужанка», навряд чи сам по собі приманить туриста, якщо той не знатиме про унікальність музею, що в середині.
Та й корінні берегівчани ще не всі обізнані з метаморфозою, яка сталася кілька років тому з колишнім наркологічним диспансером «на Бучі». За радянських часів там примусово лікувалися люди, що внаслідок зловживання алкоголем отримали серйозних розладів психіки. Відтак, будівлю прозвали «дурним будинком» або «палацем божевільних», а ласа до страшних історій людська фантазія ще й поселила туди привід. Щодо палацу, то це не перебільшення. Споруду звели на території колишнього маєтку князів Ракоці, який, як і більшість земель сучасного Закарпаття, після поразки національно-визвольної боротьби угорців проти Габсбургів (1703-1711 рр), був переданий у володіння графа Шонборна. В другій половині 18-го століття ним була зведена садиба для керуючого маєтком у селі Буча (нині однойменний район Берегова). Основою маєтку став завод з виробництва спирту та алкогольних напоїв. Цікаво, що практично на його ж місті згодом розташували Берегівський консервний завод. Після входження Закарпаття до складу УРСР в колишній садибі (яку по праву можна назвати й невеличким палацем) розмістили вищезгаданий психіатрично-наркологічний диспансер із недоброю славою.
Наприкінці 90-х заклад виселився із будинку, який на той час прийшов у сильний занепад. Комплекс споруд передали Управлінню Закарпатської Реформатської Церкви (УЗРЦ), яка залучила до відновлювальних робіт кошти з Угорщини. В одній з будівель розмістився невеличкий Будинок пристарілих, а в центральній – Архів та Музей УЗРЦ. Після якісного ремонту у колишньої садиби почалося нове життя. Навіть зазнавши численних перебудов, вона зберегла основні риси типового невеликого угорського палацу, зокрема, два арочних входа, товсті стіни та хрещаті зводи під стелями. Є в будівлі й підвал, однак його відновлення та відкриття – справа майбутнього.
В березні 2010 р. тут були урочисто відкриті архів, музей та бібліотека Закарпатської Реформатської Церкви. Сьогодні в розпорядженні архіву є безцінні для дослідників історії документи - церковні записи, метрики, документи, найстаріші з яких датовані 17-м століттям. Частина з них наразі перебуває на реставрації та згодом поповнить архів. Важливо відмітити, що наявні архівні матеріали доступні для бажаючих з ними ознайомитись.
Пересічному ж відвідувачу, який потрапить до колишнього палацу, насамперед будуть цікаві експонати музею. Окрім фотовиставки із 109 реформатськими храмами Закарпаття (які в майбутньому заплановано представити ще й у вигляді дерев´янних моделей у дворі садиби), тут чимало й справжніх речей, наданих музею церквами. Це й колоколи, й старовинні церковні піаніно, і чимала колекція ритуального посуду та рушників для обрядів, а також старовинні книги, елементи церковного оздоблення та предмети селянського побуту. Наразі плату за відвідування музею його працівники не беруть, але бажаючий віддячити може пожертувати на його потреби та розвиток. На момент відвідування архіву-музею написи на експонатах були угорською мовою, але директор закладу Гейзо Кейс запевнив, що найближчим часом всі будуть продубльовані українською, а згодом – і англійською.
