Цікаво, що майже у кожного товару був своя відведена ділянка для продажу та навіть день, в який можна було продати чи купити різноманітне добро.
Мукачево від часу свого заснування невпинно розвивалось. Стало культурним та промисловим центром для навколишніх населених пунктів. Тому недивно, що саме в цьому місті збирались ярмарки. І, можливо, нічим не поступались, всім відомому, сорочинському ярмарку, адже знайти тут можна було все. Худоба, посуд, знаряддя праці, одяг і звісно ж корчму, яка пригощала відвідувачів ярмарки.
Найцікавіше, що люди сюди йшли переважно пішки. Тільки заможні могли дозволити собі приїхати на бричці. А шлях, подекуди, тягнувся на десятки кілометрів. Тож і доводилось селянам виходити звечора, або о 4-5 годині ранку та долати неабиякий шлях, щоб зранку вдало продати свій товар, або купити щось необхідне для господарства.
Ярмарок в Мукачеві мав чітку структуру. До прикладу, на початку ХХ століття для кожного товару було своє місце продажу. Горщики, тарілки та інші вироби з глини продавали позаду римо-католицької церкви. Ця ділянка так і називалась серед людей – «Гончарний ярмарок». Щоб придбати сіно, треба було йти на вулицю, яка тепер носить назву – Пушкіна. Причому, по правий бік продавали сіно, а по лівий – вироби з дерева. Худобу можна було придбати просто на площі Ринковій. Це центральна площа, яка зараз називається Кирила та Мефодія.
Також ярмарки мали спеціально визначені дати проведення. Наприклад ,все угорські торговиці збиралися 6 разів на рік. І навіть мали чіткі дні. 7 січня, 19 березня, 24 квітня, на свято Трійці, 29 серпня, 12 листопада. Ярмарки тривали не один день. Спочатку продавали худобу, бо завжди найбільше цінувалася і була коштовним товаром. В другий день можна було придбати різноманітні ремісничі принади.
Окрім цього, з квітня по жовтень влаштовували міні-ярмарки, на яких продавали птицю, овець, продукти.
Світлини, які збереглись показують,як в кінці ХІХ на початку ХХ століття наші пра-пра дідусі та бабусі вели своє світське життя. Одягали найкращі речі, збирались заздалегідь, та йшли на ярмарок, не тільки щоб купити чи продати крам, а й, як кажуть, щоб людей подивитись, так себе показати.
Радимо також переглянути інші публікації з серії історичні кадри Закарпаття, зокрема сімейні фотопортрети, про зйомки фільму Жайворонок у Мукачеві, закарпатців у журналі LIFE та інше.