Безпеку людей і навколишнього середовища, їх захищеність від шкідливого впливу техногенних, природних, екологічних надзвичайних ситуацій уже сьомий рік разом з іншими державними структурами забезпечують працівники Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Територіального управління МНС у Закарпатській області.
Його було створено в Ужгороді 30 листопада 2005 року. на базі Частини технічної служби УМНС України в Закарпатській області та військової частини Д0180 військ Цивільної оборони МНС України.
У складі загону працюють досвідчені знавці своєї справи, які щомиті готові вступити в боротьбу з надзвичайною ситуацією. А керує ними мужня й вольова людина - підполковник служби цивільного захисту кавалер бойових орденів Віталій Гільтайчук, котрий неодноразово на практиці власним прикладом доводив свій професіоналізм. Приміром, брав участь у розмінуванні території від вибухонебезпечних предметів 275-ї артилерійської бази ракет та боєприпасів у с. Новобогданівка Мелітопольського району Запорізької області та знешкодженні ВНП на території Закарпаття. Підтвердженням його героїчної служби слугують численні державні нагороди: орден „За мужність” ІІІ-го ступеня, медалі „Захисник Вітчизни”; „За заслуги” ІІІ-го ступеня; відзнаки МНС України „За відвагу в надзвичайній ситуації” І-го та ІІ-го ступенів, „За розмінування” ІІ-го ступеня.
Сьогодні Віталій Гільтайчук – наш співрозмовник, який розповість про будні професіоналів Аварійно-рятувального загону спеціального призначення ТУ МНС у Закарпатській області.
- Віталію Степановичу, ваш загін створювався, передусім, як дієвий механізм для боротьби з водною стихією, зокрема паводками та повенями. З часом функції підрозділу суттєво розширилися… Сьогодні АРЗ СП є справді елітним підрозділом Територіального управління МНС області, де сконцентрована вся ударна міць служби «101»…
- Безперечно, за ці сім років довелося тисячі разів виїжджати за сигналом «Тривога» й брати участь у ліквідації наслідків багатьох надзвичайних ситуацій. Серед них: ліквідація наслідків стихійного лиха, що сталося через дощовий паводок 23-27 липня 2008 року на території Закарпатської області, роботи із забезпеченням проходу льодоходів та паводкових вод в Ужгородському, Мукачівському, Тячівському районах; невідкладні заходи із запобігання заторам на річках Уж та Латориця в Ужгородському та Мукачівському районах; ліквідація наслідків численних дорожньо-транспортних пригод, розбирання аварійно-небезпечних будівель, ліквідація наслідків буревіїв, зрізання аварійно небезпечних дерев та інші.
Лише в цьому році вже близько тисячу разів підрозділам Аварійно-рятувального загону довелося діяти за призначенням.
Серед резонансних, які, за правило, мають фатальні наслідки, можна назвати пошуково-рятувальні роботи під час авіакатастрофи літака, вибух газу в обласному центрі, пошук людей, що потрапили в лавину на Рахівщині та інші.
Якщо ж говорити у загальному про структуру підрозділу, то сьогодні Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення це: проведення запобіжних заходів щодо виникнення надзвичайних ситуацій, оперативне реагування на надзвичайні ситуації, проведення аварійно-рятувальних робіт, а також захист постраждалого населення; забезпечення повної готовність підрозділів до ліквідації надзвичайних ситуацій, надання оперативної допомоги населенню в разі виникнення несприятливих побутових або нестандартних ситуацій; проведення рятувальних робіт, нейтралізація та ліквідація хімічно-небезпечних речовин; участь у заходах антитерористичної діяльності; знешкодження та контрольне очищення місцевості від вибухонебезпечних предметів; аварійно-рятувальне обслуговування потенційно небезпечних об’єктів; пошуково- та водолазно-рятувальні роботи, забезпечення безпеки в горах. І це далеко не повний перелік нашої роботи.
- Ото ж із вищесказаного слідує те, що Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення – це підрозділ, який об’єднує в собі роботу і піротехніків, і водолазів, і гірських рятувальників, і кінологів, і хіміків…
- Так. Серед основних підрозділів загону – аварійно-рятувальна та гірська пошуково-рятувальна частини. Також маємо й підрозділи забезпечення (частини обслуговування та технічного забезпечення і пункт охорони здоров’я).
До аварійно-рятувальної частини входять: групи: рятувальних робіт, спеціальних робіт з ліквідації наслідків аварій, радіаційного та хімічного захисту; кінологічне відділення та група піротехнічних робіт.
Приміром, упродовж 2012 року групи рятувальних та спеціальних робіт з ліквідації наслідків аварій залучалися для проведення робіт щодо ліквідації надзвичайних ситуацій, зрізанні небезпечних насаджень та дорожньо-транспортних пригод 114 разів. А група радіаційного та хімічного захисту 18 разів брала участь в очищенні цистерн, обслуговуванні газонебезпечних колекторів та проведенні демеркуризації.
- Віталіє Степановичу, напевно більш детальніше варто зупинитися на роботі ваших піротехніків, адже саме їм майже не щодня доводиться ризикувати власним життям, знешкоджуючи всілякі вибухонебезпечні предмети…
- До складу групи входить 11 піротехніків. Упродовж неповних одинадцять місяців, ці мужні хлопці вже здійснили 100 бойових виїздів по знищенню 2208 вибухонебезпечних предметів (серед яких 134 артилерійські снаряди, 75 мінометних мін, 45 гранат, 2 авіаційні бомби та 1945 набоїв) на території Закарпатської області. Окрім цього підрозділ виконував завдання по ліквідації наслідків надзвичайної ситуації на 61-му арсеналі Міністерства оборони України в м. Лозова Харківської області, де було знешкоджено 3184 одиниці вибухонебезпечних предметів:
Не випадково особовий склад групи за особисту мужність, професійну майстерність був нагороджений державними та відомчими нагородами. Для цих людей практично кожний виклик – це робота на бойових‚ де ніхто не має права на помилку‚ бо коштуватиме вона життя.
- Якщо для піротехніків із похолоданням, роботи дещо зменшується, то для гірських рятувальників, навпаки, навантаження збільшується, адже взимку гірський туризм набирає масового характеру… Пане підполковнику, чи часто доводиться рятувальникам виїжджати на виклики туристів, що заблукали у горах чи просто невдало спустилися?
- З початку цього року підрозділи гірської пошуково-рятувальної частини вже 174 рази поспішали в гори на допомогу туристам, де було врятоване 259 осіб, а 124 з них надавалась невідкладна долікарська допомога. Також 1998 туристичним групам (загальною чисельністю 17483 чоловік) надано консультації, зареєстровано та супроводжено туристичними маршрутами. Допомагають у пошуках туристів і наші чотирилапі рятувальники, які несуть службу разом з професіоналами кінологічного відділення.
Приїжджі туристи‚ за правило‚ коли губляться, без допомоги професіоналів вибратися з гірського полону не можуть‚ бо не знають місцевості.
Трапляються і кумедні випадки. Ми отримуємо повідомлення про те, що з гір не повернулося двоє туристів, їх мобільні телефони не відповідають, а знайомі приблизно описують маршрут, яким ці двоє збиралися рухатися. Споряджаємо пошуково-рятувальну експедицію, даємо знати про це колегам з сусідньої області. За кілька годин нам телефонують друзі заблукалих, страшенно вибачаються та розповідають, що самі знайшли тих, хто загубився. Виявляється, що туристи ніде й не ходили, а зручно влаштувалися у сусідній колибі, а щоб їх ніхто не турбував, повимикали мобільні телефони.
– Чому люди опиняються в такій ситуації? Це впевненість у власних силах?
- Найперша проблема – самовпевненість, до того ж не обґрунтована. З іншого боку, піднімаючись у гори, мандрівники не звертаються до рятувальників та не реєструються. Наші пошуково-рятувальні відділення розміщені майже по всій області. До речі, на сьогодні їх дев’ять. Дислокуються в місцях найбільшої туристичної активності( міста Ужгород, Мукачево, Іршава та Рахів, смт Міжгір’я , с. Вишка Великоберезнянського району, смт Усть-Чорна, що на Тячівщині; смт Ясіня та с. Лазещина Рахівського району). У туристичних довідниках є контактні телефони відповідних підрозділів. Кожен охочий може отримати інформацію про погодні умови, сніговий покрив, небезпеки, які можуть траплятися в горах. На превеликий жаль, люди починають бити на сполох уже тоді, коли стається лихо.
- Окрім порятунку туристів, чим ще можуть займатися гірські рятувальники?
- Пригадуєте, що на минулі Різдвяні та Новорічні свята головну площу Ватикану прикрашала ялинка із Закарпаття. Саме наших 15 гірських рятувальників упродовж двох діб обв’язували і готували для транспортування зелену красуню. Щоб впоратися із завданням у стислі терміни, працювали з короткими перервами, жили та харчувалися у спеціально обладнаному наметовому містечку біля дерева.
- Масштаб, розмах робіт, здійснюваних працівниками МНС, вражає. Однак, є "ахілесова п'ята", з якою впоратися дуже важко. Це загибель людей на воді.
- Ви маєте рацію. Щорічно у річках та водоймах України гинуть тисячі людей , з яких близько десяти відсотків - діти. Це дуже сумна статистика. Й виправити цю тяжку ситуацію поки що непросто. Станом на 27 листопада на території області зареєстровано 35 утоплеників, з яких 5 – діти.
Так, за цей період наші водолази здійснили 19 виїздів на водолазно-пошукові роботи під час яких було знайдено та піднято з води 14 потопельників. Окрім цього група водолазно-рятувальних робіт проводила очищення дна акваторій (21 виїзд) та забезпечувала рятувальні роботи на воді та безпеку громадян (13 виїздів).
Продовжуємо співпрацювати з владою на місцях, з керівниками підприємств та організацій, котрі використовують водойми з виробничою чи оздоровчою метою або для відпочинку громадян. Проводимо роз'яснювальну, просвітницьку роботу серед населення, адже основна маса нещасних випадків на воді трапляється з людьми, котрі перебували у нетверезому стані, нехтували правилами безпеки. Причини загибелі дітей також не нові: легковажні батьки залишають малюків без нагляду... Словом, проблема ця комплексна, багатогранна і вирішувати її потрібно не лише працівникам МНС, а всім органам влади та місцевого самоврядування, громадським організаціям.
- Для належного виконання поставлених завдань потрібний і відповідний технічний та кадровий потенціали…
- На сьогодні Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення – це близько 300 чоловік особового складу та 63 одиниці штатної техніки, в тому числі самоскиди КРАЗ, бульдозери, автомобільні крани, автовишки, шляхопрокладачі (тягачі) на танковій базі. Також маємо й аероглісер, який здатний на повітряній подушці виконувати завдання не лише на воді, а на суші, чи тонкій кризі. Наявність такої кількості техніки та засобів малої механізації (мотопомпи, бензопили, електростанції і ін.) дозволяє на належному рівні забезпечити якісне виконання завдань за призначенням і належне реагування на надзвичайні ситуації різного характеру.
Багаті ми й на справжніх професіоналів, не випадково робота наших рятувальників оцінена на високому державному рівні. Так, заступник начальника аварійно-рятувальної частини Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Територіального управління МНС у Закарпатській області майор служби цивільного захисту Віктор Рокета нагороджений медаллю «За врятоване життя». І цей список можна продовжувати.
- Які з подій чи надзвичайних ситуацій найбільше Вас вразили, що у вашій роботі є найважчим?..
- Напевно пошуково-рятувальні роботи влітку, під час зниклого літака прикордонників. Вражав патріотизм, відданість справі, можна сказати фанатизм, з яким працювали бійці. І, звісно, наслідки цієї трагічної авіакатастрофи, адже загинуло троє молодих людей.
Професія рятувальника сама по собі є важкою, вимагає від людини, яка її обрала, самовідданості, доброї фізичної форми, мужності. Наша робота - це чергування вдень і вночі, постійна готовність вступити в боротьбу зі стихією. Але, напевно, кожен із моїх колег скаже, що не це найважче. Важко бачити горе, яке приносять надзвичайні події, важко відчувати свою безпорадність, коли через те, що нас викликали надто пізно, не вдалося комусь врятувати життя. Особливо важко, коли серед потерпілих опиняються діти. Переконаний, що той, хто хоча б один раз пережив чи принаймні бачив наслідки стихії, катастрофи уже не сумніватиметься, що варто не шкодувати ні сил, ні засобів, щоб не допустити такого лиха. Наші працівники стикаються з ним повсякчас...
