«Працює кожен, від найменшого, от у нас синок 10-річний, то він весь час з нами а полі, у парниках. Усією сім'єю робимо, ще й із інших сіл людей наймаємо, дуже багато труду вкладаємо, а Бог знає, що в нас уродиться», – каже зарічанка Марія Кормош.
Вона розповідає: у селі Заріччя, що на Іршавщині, не трудитися не заведено – це просто «непристойно». Тутешніх мешканців іще з радянських часів називають «капустяними мільйонерами», бо ж живуть тут із капусти та, коли качанна вродить і гарно «піде» на ринку, можуть купити і джипа з врожаю з одної чималої теплиці. Але не все так райдужно, і у прибуткової капусти, джерела заможності селян, що оплачує їхні ошатні будинки та техніку, є інший бік, як от ризики і, звісно, робота, робота й робота…
Мешканцям найбільш працелюбних сіл Іршавщини, як от Заріччя, нерідко заздрять сусіди. І навіть дещо зневажливо називають їх «чорноколінниками», на що зарічани ображаються. Утім, продовжують не просто працювати, а гарувати, а, коли хочете – «пахати». Хліб селян - ранні овочі. За рік можуть зібрати і по три врожаї: після вже легендарної зарічанської капусти – ще й перців і баклажанів. І у вдалий сезон рахують багатотисячні прибутки. Але зараз проти трударів постала природа – частину теплиць залило повеневою водою, врожай під загрозою.
Фермер Іван Попович, у якого, окрім дружини, в теплицях працюють усі шестеро дітей, зараз уже вкутав руку теплою рукавицею: говорить – від ранку так натрудився на прокопуванні каналів, аби відвести воду, що «рука стине». Він розповідає: у Заріччі не витримують вихідці з інших сіл, схоже, затятість до труду тут передають у спадок разом із землею. Але тепер фермер не так нахвалює зарічанську капусту, як, вказуючи на затоплені парники, нарікає: вода знищила рослини. Разом з роботою та вкладеними грішми.
«Дуже багато шкоди, подивіться – все у воді. Це урочище, Млаки, дуже часто затоплює. Бо три роки тому урвало дамбу й ніхто нічого там не зробив. Звітували, що зроблено, але ні. Ось ми сьогодні були там, і 30 метрів зірвало дамби, і нема чим засипати, мішки клали, але під них вода йде… Зараз тут копаємо, аби вивести воду з парників», - говорить селянин.
«Спустивши пар», він вертається до теми капусти, не забуваючи нагадати: саме місцевий ранній овоч перший і найкращий на ринках України. «Заріччя – основний постачальник ранньої капусти в Україні. Правда, є ще капуста з Ізмаїлу, вона навіть раніше підходить, бо там тепліше, але щоби масово – то лише ми. Я сам у Київ їжджу і коли років 10 тому ми перший раз були, то бачили, що люди шукали херсонську капусту. А зараз уже питають про нашу. Бо наша краща. Тому що чиста. На органічних добривах: гній, пташиний послід і так далі. І у нас нема такого, що вирощуємо окремо для себе і для базару - ми те, що для ринку, то і самі їмо», – каже фермер.
Але до врожаю наразі далеко – його очікують на травневі свята, хоча в декого капуста «доспіє» і в 20-х числах квітня. Сподівання на врожай, звісно, попсувала стихія, люди кажуть: будуть збитки, Іван говорить – уже бачить, що зараз «в мінусах», надто вже багато було вкладено в ці посадки. Сподівається, що біди не буде з наступною чергою – із перцем. На щастя, не всі угіддя залило. У Заріччі пусткою не стоїть жоден клаптик землі - усе в парниках і теплицях, найбільші з яких називають «ангарами». Робота в них кипить іще від зими, фермер розповідає, що цю капусту, яку підтопило, сіяли після нового року, а відтак гріли теплиці грубками на дровах. «І вночі вставали, аби перевірити, підкласти в грубку. Так, у нас тут нема коли відпочивати», – усміхається фермер.
Водночас у селі, хоч прямо й не говорять, але надто й не приховують: у вдалий рік ідеться про прибутки у сотні тисяч гривень (озвучувалося про 250 тисяч зі стометрового «ангару»). Але все залежить не тільки від працелюбності. А й від фермерської удачі. Головні тут чинники: погода та ринок. Прогнозувати, якою буде закупівельна ціна на ранню капусту, ніхто не береться. Дьогтю в медову діжку «капустяних мільйонерів» додають і перекупники, які збивають ціни. А щодо погоди - сподіваються, водопілля не так уже й зашкодило. Принаймні, місцевий «агропромисловий начальник» зберігає на це надію. «Початок березня був сприятливий для ранніх овочів і всі їх висадили, надіялися, що буде урожай гарний. Але кінець березня нам показав: оці морози і дощі… Будемо надіятися, що вода зійде і ранні овочі як витримали морози, так витримають оце - потоп наш…», – говорить Микола Кудрей, начальник управління агропромислового розвитку Іршавської РДА. Потім він ділиться: з овочівництвом в районі, через оці працелюбні села, проблем нема. І зараз «лінія» – на садівництво і виноградарство, адже половина району гірська, і там, окрім картоплі, городина рости не поспішає. Утім, і селяни не квапляться закладати сади і виноградники, не аж так охоче беручи приклад із успішних «чорноколінників». «Усе залежить від традицій, які склалися в селі…» – дещо таємничо говорить управлінець.
А у Заріччі тим часом своїм традиціям не зраджують: тут усе підпорядковано капусті, яку після збору врожаю змінять перці і баклажани. Тут освоюють новітні технології городництва: голландське насіння, сучасні теплиці з опаленням… Щедро підживлюють землю, а раз на 5 років повністю міняють ґрунт, який виснажується під таким інтенсивним вирощуванням овочів. А от до експериментів тут не звикли. Капуста - ось їхній хліб, інших культур не шукають. Навряд у селі запровадять нову рослинницьку «моду», бо ж саме капусту на цій землі вирощували і діди нинішніх «капустяних мільйонерів». Хоча, дехто говорить: із такою закладуваною змалечку любов'ю до праці, зарічани були б ще успішніші, коли б спробували трохи змінити систему. Та вони і далі гарують біля капусти, яку часто здають перекупникам…
Зізнаємося: не перевіряли статистику, але «на око» видається, що саме у Заріччі найбільша щільність зайнятої городництвом землі.
Під овочевими культурами – 400 гектарів Зарічанської сільської ради. А над ними – зігнуті спини селян та їхні натруджені руки. Весна у розпалі, а отже – і сільськогосподарський сезон. І зараз лишається тільки зберігати надію, що не надто багато рослин зігниє на корені. У кожному разі, зарічани не залишать Україну без ранньої капусти. У цьому селі так не звикли…
