Йдеться про питання, які протягом останніх кількох виборів експлуатуються політтехнологами та кандидатами, але так і не вирішуються переможцями.
На 2 червня 2013 року згідно з постановою Верховної Ради України, призначено позачергові вибори міського голови міста Берегова. На виборчу кампанію з державного бюджету виділено 248 тисяч гривень.
Нагадаємо, що екс-мер Іштван Гайдош на минулорічних парламентських виборах набув статусу народного депутата України та згідно з законодавством подав у відставку.
До виборів нового градоначальника залишається не так вже і багато часу. Однак поки що жодної кандидатури на цю посаду не зареєстровано – міська виборча комісія, яку очолює Володимир Щуренко повідомила, що початок виборчого процесу в Берегові заплановано на 13 квітня.
Скоріш за все кандидатів на цю ласу посаду буде чимало – як мінімум з десяток. Серед них – представники практично усіх основних політичних партій, представлені на Закарпатті. В тому числі від двох непримиренних угорських організацій – КМКС та УМДС. Отже, боротьба за крісло мера Берегова очікується досить непростою і навіть жорсткою. Хоча не слід забувати, що у спадок новому керівникові дістанеться і купа проблем, які не вдалося вирішити його попереднику. Окреслимо лише основні з них.
1. Дороги та об’їзна. Вічна проблема, її здається не під силу зрушити з місця жодному з міських голів. Всі звинувачують Закарпатавтодор. Там кажуть, що грошей на все про все не вистачає. І, мабуть, ніколи не вистачить у повній мірі. Тому наші дороги, часом навіть державного значення, перебувають у жахливому стані. Варто згадати хоча б гігантську «калабаню», яка утворилася у Берегові цієї зими на центральному перехресті, через яке прямують автомобілі у бік кордону, Виноградів та Іршаву. Журналісти привертали увагу до цієї проблеми понад два місяці, аж поки відповідна служба не зреагувала і буквально за кілька годин яму «закатали під асфальт». Тобто все можна вирішити, якщо є бажання…
На жаль, стан інших доріг у Берегові, які мають вже вирішувати за рахунок місцевого бюджету, також бажає кращого. Не зрушилося з «мертвої точки» і питання щодо завершення будівництва об’їзної навколо Берегова, аби вантажівки, що прямують з боку Угорщини обминали історичний центр міста. Наразі каміони і надалі абсолютно спокійно прямують через вулицю Мукачівську, а також через старовинний арочний кам’яний міст, єдиний подібний на Закарпатті. Архітектурна комісія вже за минулих років зробила невтішний висновок – міст може завалитися у будь-яку мить, наявні великі тріщини. Міська рада Берегова від усіх цих проблем практично дистанціювалася.
2. Канал Верке. Сьогодні туристів, які приїжджають у місто, аби поплавати у термальному басейні та спробувати домашні місцеві вина, одразу зустрічає ще один «цікавий» об’єкт – канал, де тече не чиста водичка, а зливна фекальна маса. Нікуди правди діти – ця колись живописна річка за останні роки перетворилася на відкриту каналізацію, сором для туристичного Берегова.
Проблема очистки каналу Верке – на повістці дня місцевої влади вже з десяток років. Особливо частенько згадують про неї напередодні виборів. Майже в кожного кандидата чи партії серед обіцянок – обов’язково згадується і вирішення цього наболілого питання. Вибори завершуються, а все залишається на своїх місцях. Час спливає, а по річці продовжує плисти все що завгодно, але не вода. Городяни вже звикли до жахливих «ароматів», що часом просто нестерпні, гості міста похитують головами, а влада продовжує стверджувати, що на очистку каналу потрібні величезні гроші, яких в бюджеті ніколи не буде…
3. Міське сміттєзвалище. Цю проблему колишній міський голова обіцяв вирішити ще під час першої своєї каденції. Натомість сміттєзвалище з кожним роком розширює свої межі, а тепер знаходиться практично перед вікнами багатоповерхівок у мікрорайоні Берегова. Практично щороку воно палає, а минулого літа великаотруйна хмара вкрила практично все місто. Реакція була майже миттєвою – всі обласні служби, пожежні машини виїхали на порятунок. Пожежу через кілька днів ліквідували, а проблема лишилася.
Щодо будівництва сучасного «сміттєпереробного заводу», який мав розташуватися у селі Яноші, також говорять вже кілька років. Однак обіцяних грантових коштів з Євросоюзу досі як не було, так і нема. Водночас незрозумілим залишається статус цього підприємства. Чи то це буде черговий полігон для твердих побутових відходів, чи то сміття будуть спалювати або сортувати. Не слід забувати і про те, що значна частина мешканців Яноші (а це село розташоване усього за кілька кілометрів від Берегова) висловилася проти будівництва на референдумі. Звісно, результати народного волевиявлення ніхто до уваги не взяв.
4. Каналізація і питна вода. Основне з «досягнень» Іштвана Гайдоша, про яке він щоразу наголошує – передачацих вкрай важливий для будь-якого міста комунікацій в руки українсько-угорського товариства «Карпатвіз». Ніхто особливо не сперечався – задумка була грандіозна. Тобто планувалося буквально за кілька років повністю оновити каналізаційну мережу та поміняти труби, які забезпечують Берегово з водозабору в районі села Геча. Цього так і не сталося. Буквально щотижня у різних районах міста стаються «прориви», а мешканці залишаються без питної води. Станцію деманганації (адже у воді, що поступає у крани берегівчан шкідливий для здоров’я надлишок марганцю) так і не було добудовано. А старі іржаві труби продовжують за звичкою латати, хоча це в результаті лише тимчасова допомога.
Щодо каналізаційних мереж – то їх просто не існує у значній частині міста. Куди прямують стічні води? Правильно – у канал Верке. Аби повністю вирішити проблему за попередніми розрахунками потрібно кілька сотень тисяч доларів. А може навіть і мільйон. Таких грошей у бюджеті міста ніколи не буде – це зрозуміло. Але ж не можна залишати все так як є. Потрібно хоча б поступово вирішувати питання. Сподівання на угорського партнера виявилися марними. Держава теж нічим не допомогла.
5. Пам’ятники архітектури. Слід зазначити, що Берегово – дуже гарне і навіть в деякій мірі унікальне місто. Приїжджі просто в захваті від архітектурних пам’яток, більшість з яких будувалися ще за часів Австро-Угорщини, в ХІХ-му та на початку ХХ століття. Однак значна кількість цієї історичної спадщини досі перебуває у занедбаному стані. Хоча тут слід сказати городянам велике спасибі Угорщині, адже за кошти спонсорів, іноземних організацій нині триває реконструкція найгарнішої будівлі міста - Палацу правосуддя, нинішнього Закарпатського угорського інституту. Є сподівання, що через кілька місяців ремонт-реконструкцію фасаду буде завершено. І тоді місто буде пишатися цим величним архітектурним творінням 1909 року народження.
Щодо інших будівель, в тому числі приватних, то їхня доля не є такою щасливою. Більшість з них просто розвалюються на очах або змінюють своє обличчя на «сучасне» – за рахунок встановлення пластикових вікон та іншої «модернізації». Потребує негайної допомоги найстаріша будівля Берегова – палац короля Угорщини Габора Бетлена, що вкрився тріщинами розміром з руку людини. Ганьбить місто й міський будинку культури, який переобладнали у 1960-х, повністю змінивши фасад прекрасної синагоги (мавританського стилю). Довгий час залишається закритою для відвідувачів, туристів велична будівля Берегівського винзаводу (колишня мисливська резиденція графів Шенборнів). Міська влада чомусь завжди робила вигляд, що це її абсолютно не цікавить – нехай все вирішують власники …
6. Парки та сквери. Берегівчани кажуть, що в них немає жодного парку для прогулянок і відпочинку. Серед парків – лише площа Героїв, де розташований обеліск загиблим радянським воїнам та «Оазис». Перший вже кілька років планують замостити плиткою, вибрати сміття з чаш непрацюючих фонтанів і обновити лавиці. Другий – перетворився практично на приватну власність, там на більшій частині розташовані платні атракціони або торгують пивом. Парк «Будапешт», що навпроти медичного коледжу так і не приведено до ладу. Не розпочалося і будівництво пішохідних доріжок уздовж каналу Верке, як обіцяв мер-попередник.
7. Притулок для бродячих собак. Ситуація з безпритульними тваринами минулого року дійшла до своєї межі – 9 берегівчан були покусані скаженим псом. А ти часом містом досі продовжують пересуватися зграї безпритульних собак – і здається, що їх стало навіть більше. Обіцяний сучасний притулок, який планували відкрити у Берегові до жовтня 2012 року, було урочисто і гучно відкрито – перед виборами у Верховну Раду, а потім так само, але вже тихенько, закрито. З’ясувалося, що у міському бюджеті не передбачили фінансування такого виду закладу. Дуже сподіваємося, що цієї весни ніхто з берегівчан не постраждає від скажених псів…
8. Перехід від ЖРЕРів до ОСББ. У Берегові більше немає організації, яка б слідкувала за станом багатоповерхівок. Всі будинки мали самостійно утворити організації співвласників. Однак далеко не у всіх цей процес пройшов вдало і без проблем. Минулого рокубільшість ОСББ у Берегові залишилися без фінансової підтримки з боку міської адміністрації. Нині мешканців багатоповерхівок просто лякаються об’єднуватися у ОСББ, бо на кількох керівників було заведено кримінальні справи, нібито через нецільове використання бюджетних коштів, наданих для ремонту. Натомість мешканці залишилися із своїми проблемами сам на сам. Особливо шкода пенсіонерів, яким просто нема кому жалітися у разі протікання дахів, прориву каналізації та інших комунальних проблем.
9. «Окремий хутір». За деякими висновками – найбільша в Європі «резервація», де мешкають представники циганської (ромської) національності. Це теж величезна проблема для міста Берегово. Адже територія так званого «Окремого хутора» щороку розширюється, а питання даної категорії мешканців не вирішуються. Циганське населення досі немає ні централізованого водогону, ні газопостачання, отже живуть як у середньовіччі. Натомість табір є «постачальником» туберкульозу та інших інфекційних хвороб. Частково стримують розповсюдження епідемії благодійні організації, насамперед голландські, які опікуються «вразливими категоріями населення». А представники влади загадують про ромів лише під час наближення чергових виборів. На жаль, саме від прихильності циганських баронів найчастіше і залежить остаточний результат голосування у Берегові.
Немає сумнівів, що більшість з наведених проблемних питань будуть озвучені у передвиборчій агітації в кандидатів на посаду міського голови Берегова. Можливо до них додадуться й інші. Такі як перейменування назви міста, спорудження аквапарку, запровадження регіональної мови тощо.
Однозначно – кожен з кандидатів шукатиме свій власний підхід до виборця. Хоча і виборець не повинен забувати, що вибори – це не лише чергова забавка для можновладців, а реальний шанс для реальних змін. Буде дуже прикро, якщо цим шансом берегівчани так і не зуміють скористатися…
