«Чесність у політиці є результат сили, лицемірство – результат слабкості»…Ленін.
Чесність – це одна з основних граней людських чеснот, моральна якість, що відображає одну з найважливіших вимог моральності. Включає правдивість, принциповість, вірність взятим зобов'язанням, суб'єктивну переконаність у правоті справи, що проводиться, щирість перед іншими і перед самим собою відносно тих мотивів, якими людина керується визнання і дотримання прав інших людей на те, що їм законно належить. Протилежністю чесності є обман, брехня, крадіжка, віроломство, лицемірство. Щодо лицемірства – це поведінка, що прикриває нещирість, злонаміреність притворним чистосердям, чеснотою. Це є негативна моральна якість, що полягає в тому що завідомо аморальним вчинкам (що здійснюється заради егоїстичних інтересів, за низькими мотивами і заради антигуманних цілей) приписують псевдоморальне значення, піднесені мотиви і людинолюбні цілі. Це поняття характеризує образ дій, з точки зору відношення його дійсного соціального і морального значення, а також значення, яке йому намагаються передати.
На мою думку, в наш час ця фраза втратила свою актуальність. Реалії політичного життя в нашій країні переконують нас в цьому з точністю до навпаки!! В політиці немає місця чесності. Навіть, якщо людина, яка обрала собі професію політика володіє такою якістю, дійшовши до своєї мети вона її або втрачає або забуває, або просто сама від неї відмовляється. Лицемірство ж навпаки, - це мистецтво, яким повинен володіти кожен політик!! Адже завдяки йому вони і здобувають, як голоси виборців так і свої посади. Кожен з них одягає маску, в якій хоче показати себе перед виборцями. Кожне їхнє інтерв'ю, кожна стаття, кожне слово та навіть крок – це чітко продуманий сценарій, якого вони повинні дотримуватися.
Якщо бути чесними з самими собою, то треба визнати, що радше ми оберемо політика-лицеміра, ніж чесного. Адже солодка брехня сприймається набагато легше від гіркої правди. Якщо вийде політик і скаже: «Любі друзі!Я хочу влади у нашій країні, бо хочу забезпечити собі і своїм близьким життя в достатку, кататися на дорогих автомобілях, вирішувати будь-які свої питання ну і, можливо, якщо мені вдасться, стабілізувати і покращити ситуацію в нашій країні. Голосуйте за мене і тоді, якщо у мене все буде добре, можливо ваше життя також покращиться!». Ми звичайно ж не проголосуємо за цю людину, бо від іншого політика, який опанував мистецтво лицемірства, ми почуємо: «Дорогі друзі! Мені не байдужа доля нашої країни! Я зроблю все для того, щоб стипендії, пенсії і заробітні плати ви отримували вчасно, а ціни були помірними. Я побудую заводи, гіпермаркети і в країні кожен зможе мати робоче місце. Разом ми виберемося з кризи, я готовий зняти з себе останню сорочку, заради нашого з вами спільного майбутнього!»
Я впевнена, що кожен нас обрав би політика під № 2. Навіщо їм бути з нами чесними, якщо ми самі чекаємо від них брехні. Вони кажуть нам те, що ми хочемо від них почути, а потім звинувачуємо їх у невиконанні їхніх обіцянок, хоча йдучи на вибори, у кабінці для голосування, заздалегідь знаємо, все що вони обіцяють – це лише якась частинка того, що вони зможуть зробити в дійсності!! А гірше за все те, що ми навіть не можемо осуджувати їх, за їхнє лицемірство, бо кожен з нас будучи на їхньому місці також приміряв би ті самі маски!!