Чому ми тримаємося за свої шкідливі звички?

Що таке шкідливі звички. Шкідлива звичка – це така залежність людини від чогось зовнішнього, яка поневолі і губить її. В одному з тлумачних словників подане таке визначення шкідливої звички: “Стан рабської залежності від якоїсь звички або чогось, що може в психологічному чи фізичному плані сприяти появі звички(наприклад, від якихось наркотичних речовин), причому залежність ця така сильна , що неможливість подолання звички серйозно травмує людину”. Оскільки людина може бути схильна до шкідливих звичок фізично, і оскільки вони часто викликають ускладнення суто медичні, ці звички часто вважають захворюваннями. Поява більшості шкідливих звичок зумовлена свідомими рішеннями і духовними проблемами людини. Що може стати причиною появи шкідливих звичок? Дуже багато є факторів, до яких люди можуть відчувати нездоланний потяг. І більшість якраз невинні: їжа, робота, заняття спортом, покупки, пігулки… Наркотики і алкоголь. Найбільш очевидним і найчастіше згадуваними є звички, пов’язані з речовинами, які діють на психіку. Такі речовини створюють фізичну, емоційну й соціальну залежність. Інші речовини викликають галюцинацію. Депресанти типу алкоголю можуть тимчасово зняти надмірну стурбованість і зайвий самоконтроль. Їжа. За допомогою їжі деякі з нас намагаються задовільнити не тільки природні потреби наших тіл, але й ненажерливі емоційні та духовні бажання. Чим більше ми їмо в своє задоволення, тим більше ростуть потреби нашого тіла. Радість насичення від нас наче втікає, і щоб її наздогнати, їсти треба все більше і більше. Утворюється зачароване коло. Спроби розірвати це коло можуть привести до залежності. Тілесні задоволення. Не здорові звички пов’язані зі статевим потягом, можуть бути різними: подружніми і позашлюбними, гетеро сексуальними і гомосексуальними відхиленнями, пристрастю фетишизму і порнографії. Праця. В книзі Буття сказано, що Бог створив нас для того, щоб обробляли землю, панували над світом і при цьому допомогали один одному.Наше самопочуття залежить від того, що ми робимо. А якщо трудоголика позбавити роботи, це спричинить депресію та смуток. Стосунки з людьми. Згубною залежністю може стати для нас і наша залежність від людей. Ми можемо створювати собі ідолів з інших людей, бачити в якійсь людині сенс свого життя. Коли цієї людини немає поруч, ми відчуваємо порожнечу, безпорадність і не знаємо навіщо нам жити. Азартні ігри. Лотереї, казино, перегони, тоталізатори також затягують людей, позбавляють волі, роблять рабами. Все більше програючи і мріючи виплутатися з пут безгрошів’я, людина хоче зіграти “ще разок” той самий останній раз, коли нарешті на нього звалиться великий виграш… Шкідливі звички – це не просто неправильний вчинок, неправильно зроблений вибір. Нам здається, що без наших звичок нам не вижити, в них наш порятунок. Наші звички, уявляємо ми, дають нам щось таке, без чого жити просто неможливо. Вони дають нам передбачене полегшення і передбачену впевненість у світі, де нема ні передбаченості, ні впевненості і жити в якому нема ніяких сил. Пошуки полегшення. Коли нам загрожує втрата здоров’я, коли нас постійно мучить почуття провини перед кимось, коли нас хтось кидає – нам, звичайно ж, хочеться придушити, зняти біль. Нам не хочеться відчувати провину, неприкаяність, спустошення, самотність. Нам дуже хочеться розуміння і любові. І тут шкідливі звички пропонують нам свої послуги зі “знеболювання”, нехай собі і тимчасово. Багато хто топить горе в пляшці. Багато хто біжить у штучну наркотичну ейфорію від життя, в якому відчувають пряму протилежність ейфорії. Хтось намагається втекти від порожнечі в душі, перебуваючи в постійній боротьбі з порожнечею в шлунку. Хтось шукає позбавлення від своїх комплексів у боротьбі до виснаження. Статеві збочення пропонують сурогат бурхливого і задушевного життя, якого так не вистачає нам в реальності. Шкідливі звички часто саме так і починаються – з пошуку задоволень, якими людина хоче заглушити почуття дискомфорту або компенсувати втрату чогось. Але невдовзі ми виявляємо, що користі від усіх цих задоволень мало і біль нікуди не дівся, а навпаки став ще сильнішим. З часом новий біль стає у декілька разів сильнішим за той перший, якого ми намагалися позбутися спочатку. І тепер нам треба шукати позбавлення не тільки від тортур через свої непоправні втрати, але і через сором за свою власну дурість. Нам соромно за те, що ми довірилися тому, що нас тільки губить і проблеми ніяк не вирішує. Але сором нас теж може обманювати. Спочатку шкідлива звичка нас вабить до себе, обіцяючи задоволення. Потім нас не відпускає зі своїх лещат, використовуючи сором. І задоволення, і сором претендують на роль ефективного “знеболюючого” засобу. Задоволення заманює у пастку, сором не відпускає з цієї пастки. Задоволення ловить, сором добиває. Вони супроводжують всі наші шкідливі звички. Вони йдуть на зустріч нашим бажанням і придушити в нашому серці голос сумління, який говорить нам не тільки про те, що нам треба зовсім інше: справжнє, а не сурогатне життя, справжня, а не фальшива любов. Дивно, але сором виявляється навіть більш ефективним засобом проти болю, ніж задоволення. Сором нас переконує, що ми не варті любити і бути любимими. Сором вбиває бажання жити нормальним життям. Сором стає сильним знеболювальним засобом не тільки тому, що вбиває сам біль, але й тому, що робить безчуттєвим наші серця, поки ми не перестаємо взагалі щось відчувати. Але коли серце нічого не відчуває, йому не боляче. Йому не треба ні любити, ні бути любимим. Воно не відчуває чужого болю. Але нам це подобається і подобається, що шкідливі звички і сором женуть нас у без чуттєвість і отупіння. Так нам здається легше переносити усі життєві негаразди. Пошуки впевненості. Шкідливі звички дають нам також ілюзію того, що від нас щось залежить. Наче казковий килим-літак, вони можуть перенести нас у світ, де все під нашою владою. За їх допомогою можна передбачено легко, так, як тобі треба, змінити свій настрій і ставлення до себе інших. Шкідливі звички дають нам щось, на що ми можемо розраховувати, одночасно навіюючи нам ідею, що все в наших руках. Людьми й обставинами ми не в змозі керувати, а наші шкідливі звички нам обіцяють спокій, затишок, задоволення, силу, впевненість – і все це відразу. Відмовляючись від їжі, очищуючи шлунок від того, що з’їли, згораючи на роботі і знаходячи в усьому сенс життя, купуючи одну річ за іншою, ми вже більше не відчуваємо себе безпорадними – від нас щось залежить, ми щось вирішуємо. Шкідливі звички привабливі тому, що обіцяють передбачувані дози полегшення і сили в світі, де людина постійно страждає від болю і відчуває себе безпорадною. Але насправді виявляється, що це кімната із дзеркальними стінами, де нам обіцяють свободу, а потім заманюють у пастку, з якої виходу практично немає. Закінчується все завжди одним і тим самим – тим, що ми самі себе губимо і стаємо рабами своїх звичок. Ми занадто пізно розуміємо, що наші шкідливі звички набувають влади над нами, обіцяючи нам натомість полегшення і силу. Але ми можемо стільки завгодно себе переконувати, що все в наших силах, - нічого від цього не зміниться. Може, ми б хотіли кинути шкідливу звичку, але на жаль, ми стаємо рабами власних пристрастей. І йти за ними нам хочеться більше, ніж отримати свободу: нам здається, що нам потрібно полегшення і сила, які дають нам наші шкідливі звички, і що ми того варті. І настає момент, коли нам доводиться вибирати між своєю звичкою і тим, хто нас любить. Ми знаємо, що нам треба насправді. Нам не хочеться втрачати любимих людей. Але ми не маємо уявлення, як нам вижити без цього “друга”, який нас насправді губить. Ми потрапили на гачок… Чим більше ми потрапляємо під владу своєї звички, тим менше отримуємо від неї задоволення. На зміну рідкісним моментам полегшення приходить важче почуття сорому. Ми розуміємо, що винні в тому, що в нас така звичка, про яку в порядному товаристві соромно говорити. Ми боїмося що все вийде зовні. Ми то обіцяємо собі “зав’язати”, то намагаємося спокутувати свою провину, сподіваючись таким чином позбавитися відчуття провини і сорому. Але нічого не виходить. На який час нам може вдаватися навести у своєму житті відносний лад, тоді й не так соромно стає, але вакуум, те місце в душі, яке зайняла звичка , треба чимось заповнити. І вакуум свою справу робить. Нам стає все гірше, ніщо нас не радує, на душі не спокій. І знову треба шукати полегшення від душевних страждань. А звичка тут як тут: вона завжди готова запропонувати свої послуги. Ось так і повторюється багато разів цей цикл, і на кожному новому витку невдоволення, розчарування і залежність стають все сильнішими. Іноді треба, щоб хтось із близьких нам людей втрутився в ситуацію, тому що ми її сприймаємо неадекватно. Буває, необхідне примусове лікування. В деяких випадках допомогти людині може фінансовий крах, втрата роботи, здоров’я чи друзів. Так чи інакше, нам треба дійти до межі. Щось нас повинно спонукати захотіти шукати допомоги – допомоги будь-якої: духовної, медичної, психологічної, але ми впевнені спробувати розірвати кільце залежності, яке все тугіше стискається навколо нас і повністю знищує нас спочатку як особистість вільну, а потім і як особистість взагалі. Ясно одне. Навіть якщо ми, щоб позбавитися від мертвої хватки шкідливої звички пройдемо курс лікування, звернемося за допомогою до медицини, без духовної допомоги проблема не вирішиться! Включно медичними засобами не повернути душевної рівноваги, здорового глузду і вміння володіти собою. Шкідливі звички завдають удару по самій суті людини, по її внутрішній духовній сутності. В нас є проблеми, яких не задовільнити, не заповнити ні їжею, ні алкоголем, ні наркотиками, ні роботою .Ніщо матеріальне не може здовольнити потреби духовні – дати задоволення , спокій і сенс життя… “Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець усякого милосердя і Бог усякої утіхи, що втішає нас у всім нашім горі, щоб ми могли втішити тих, які у всяких скорботах, тією втіхою, якою Бог самих нас утішає” (Корінтян 1:3-4).