Викладаючи фінансову грамотність постійно стикаюсь з тим, що діти та підлітки на питання “Що таке податки?” відповідають, що це плата за електрику, воду, газ. Бо в українському суспільстві зазвичай не обговорюються податки та відсутня культура обізнаної сплати податків.
Натомість, про комунальні платежі діти чують, особливо коли тарифи піднімаються та значно зростають в зимовий період завдяки опаленню. А у дітей все просто - про що вони щось чули, про те і кажуть. Чули про комуналку - от і кажуть про комуналку, хоча питання було про податки.
Начебто, і що такого? Зростуть - розберуться. Але саме питання обізнаної сплати податків впливає на їх громадянську позицію та відношення до так званого “безкоштовного”, тобто сплаченого за рахунок податків - освіти, медицини, поліції, святкового концерту на міській площі, лавочки біля під’їзду, смітників в парку, тощо. Коли у дітей немає розуміння, що чиновники в мерії отримують заробітну плату з податків, які сплачуються батьками, то формується викривлене відношення до своєї держави. Розуміння, що саме громадяни утримують державу змінює відношення до державних інституцій, тому обізнане відношення до сплати податків важливе.
Податкова система в Україні побудована таким чином, що наймані працівники зазвичай не знають суму податків, яку сплатили, бо податковим агентом виступає роботодавець. Людина отримує свою заробітну плату “чистими”, тобто за винятком сплачених податків. Саме це і вбиває обізнане відношення до оподаткування, бо якби працівник отримував всю суму нарахованих йому грошей, з яких мав би самостійно сплатити 18% ПДФО та 1,5% військового збору (на зараз ставки саме такі), то відношення до оподаткування було б зовсім іншим.
Більш того, якби ціни в магазинах містили декілька сум - ціна без податків, окремо ПДВ та акциз на підакцизні товари, а вже потім загальну суму, яку треба буде заплатити на касі, то розуміння особисто сплачених податків з цієї покупки було б зовсім інше. До речі, суму ПДВ і зараз можна побачити в чекові, але як часто українці переглядають чек з розумінням що то там внизу таке окремо пораховано? А це ж ї є сума щойно сплачених податків з покупки, до речі, ще не всіх. Тому все умовно “безкоштовне”, яке нас оточує, робиться саме за рахунок тих самих податків, які ми всі постійно сплачуємо.
Трохи краще щодо обізнаної сплати податків ситуація у ФОПів, бо підприємці самі за себе сплачують податки. Принаймні ті, які самі ведуть чи контролюють свою бухгалтерію. Бо ФОП сплачує фіксовану суму податків чи відсоток від обороту зі свого особистого рахунку та бачить суму сплачених податків, тому розуміє суму фінансових надходжень з особистого гаманця до державного. Власники бізнесу (ТОВ чи АТ) зазвичай теж обізнані в сумах сплачених податків, оскільки їх бізнес виступає податковим агентом, тобто сплачує податки і за себе, і за своїх працівників. Тому бухгалтер уважно слідкує за цими сплатами та узгоджує з керівником відповідні проводки, бо несе за це відповідальність.
Але яка частина людей навколо ваших дітей є підприємцями чи бізнесменами, а яка найманими працівниками? Кого більше? Хто з бізнесменів розповідає дітям про податки? Тому діти зазвичай і не знають що це таке. Та і дорослі, насправді, далеко не завжди розуміють скільки податків сплачують.
Тому, вагомим наступним кроком в покращенні рівня фінансової грамотності ваших дітей якраз і є теми комунальних платежів та податків - що це, скільки це, як це сплачується. Долучити дітей до цих питань досить просто - покажіть квитанції чи скріни з особистого кабінету отримувача комунальних послуг та зв’яжіть їх з цією послугою. Ось ми сьогодні вранці умивалися всією родиною, потім готували їсти та мили посуд після родинного обіду, водичка по тарілках збігала швидко та весело, і за те, що ми цією водичкою користуємося, сплатили минулого місяця отаку суму грошей. Бо оцей лічильник міряє скільки води ми витратили, а кожен кубометр коштує стільки гривень - чим більше витрачаємо води, тим більше платимо грошей. Так вода з крану з умовно безкоштовної починає в розумінні дітей пов’язуватися з грошима.
Так само в супермаркеті після каси спільно роздивіться чек - ось сума ПДВ, яку ми щойно сплатили. А в парку поруч стоїть лавочка, яку вандали зламали. Тому ці податки тепер підуть на те, щоб ремонтувати лавочку, замість того, щоб зробити в парку нову атракцію для дітей. Звісно, в реальному житті все складніше - ПДВ зараховується до державного бюджету, а лавочка в парку фінансується з місцевого, але з урахуванням механізмів дотацій та субвенцій, то такий приклад теж робочий. Для дітей важливо показати зв’язок суми сплаченого податку та нашого спільного майна, яке купується/ремонтується саме з цих податків.
Продовжимо за тиждень, а за рік знайдете в цьому блозі 52 рекомендації щодо фінансового виховання дітей та підлітків, які точно будуть корисні, і не лише дітям;))
