(до 40-річчя кінофестивалю «Молодість»)
З 23 по 31 жовтня в Києві проходив 40-й ювілейний кінофестиваль «Молодість», що є найбільшою та найстарішою кіноподією в Україні. Першого дня на кінопокази, на жаль, потрапити не вдалося, проте вже з неділі, 24 жовтня, протягом всього тижня до кінця фестивалю із задоволенням відвідувала вечірні сеанси (вдень доводилось працювати). Фестиваль порадував тим, що за 8 днів я не купувала жодного квитка на фільм – мала запрошення. Хоча квитки були не надто дешеві (якщо враховувати той факт, що, наприклад, я ходила кожного дня протягом 8-ми днів, іноді на 2 стрічки, а квиток коштував 50 грн. на один фільм – влетіло б у копієчку). Я дуже вдячна організаторам за можливість насолодитись хорошим кіно.
Першого дня, тобто на другий день фестивалю, потрапила спочатку на студентські короткометражки (конкурсний показ), де семеро студентів представляли свої роботи. Всі короткі фільми були несхожими між собою, а оскільки окремо не було виділено на фестивалі анімаційних фільмів, то тут були представлені і 2 анімаційні роботи.
Повнометражний фільм, який переглянула 24 жовтня, називався «Покажи мені любов», режисера Лукаса Мудіссона (Швеція-Данія, 1998). 12 років тому цей фільм вже привозили на «Молодість», цього року режисера та одну з виконавець головних ролей запросили знову. Зовсім по-іншому сприймається фільм, коли перед переглядом маєш можливість послухати творця фільму, почути його хай коротку, але дуже важливу для подальшого сприйняття оцінку свого творіння. І також присутність акторів додає урочистості перегляду. Адже фестивальної атмосфери, приємного налаштування перед фільмом вдома не створиш настільки вдало, як це зроблять автори картини. Фільм цікавий, про дівчат-підлітків, їхні проблеми, стосунки між собою, з батьками, з хлопцями. Відкритий фінал – поле для глядацьких міркувань та аналізів.
25 жовтня дивилась фільм – знову про підлітків – «Славнозвісний та мертвий» (режисер – Есмір Фільо, Бразилія-Франція, 2009). У цій стрічці маємо історію, що несе відбиток нещасного випадку, який стався перед цим. Головний герой – фан Боба Ділана, тому читача не здивує, що невід’ємною частиною картини є музика. Як і в попередньому фільмі, де найбільшим кошмаром для дівчини було б залишитись у тому маленькому місті, в якому вона живе, хлопець із «Славнозвісний та мертвий» теж проклинає своє маленьке місто, почувається в ньому чужим, а концерт Боба Ділана для нього – можливість хоч ненадовго вирватись з сірих буднів.
26 жовтня я потрапила на фільм «Погана родина» режисера Алексі Салменпера, Фінляндія, 2010. Була вражена реалізацією задуму фільму, непередбачуваністю сценарію, акторською грою та побудовою діалогів. Останнім найбільше. Слів було мінімум. Короткі фрази, згода, заперечення. Все інше глядач домальовує у власній уяві. Деякі відповіді режисер дає протягом фільму, але фінал тут, як і в двох попередніх фільмах, відкритий, тому теж – думай, що хочеш, фантазуй, аналізуй. В центрі цього фільму – страшна побутова жорстокість, яка виявлялась у багатьох речах, але таки була подолана.
27 жовтня вдалось переглянути 2 фільми. Серйозна стрічка «Поезія» (реж. Лі Чан-дон, Корея, 2010) охопила досить широке коло питань, які розгортаються навколо головної героїні – жінки сильної і водночас відкритої до нестандартного сприйняття цього світу, людини, що шукала гармонії зі світом і знайшла її в поезії.
Фільм «Королівський шлях» (реж. Валдіс Оскарсдоттір, Ісландія, 2010) представляли на «Молодості» 2 продюсери. Представили дуже весело і жваво. Фільм же – не менш веселий, позитивний і живий. Дія відбувається протягом кількох днів у невеличкому поселенні, де живе кілька людей, знайомих між собою, та приїжджають ще декілька, які теж протягом фільму перезнайомлюються. Кожен з персонажів – яскрава особистість, тонко вимальована авторами фільму. Репліки їх неодноразово зривали регіт у залі, а про настрій протягом і після фільму не варто навіть писати. Єдине, що хочеться ще зазначити – фільм зроблений не тільки заради розваги – це «пронизлива сатира на сільське життя Ісландії у період фінансової кризи».
28 жовтня відвідала документальний фільм «Саундтрек революції» (реж. Білл Ґуттентаґ, Ден Стурман, США, 2009). Фільм презентували троє представників з США – радник з питань культури та двоє творців фільму. Стрічка поєднала документальні матеріали про революцію 1968 р. в США, спогади учасників руху та сучасні інтерпретації «визвольних пісень». Цей фільм – спроба передати настрій подій, що відбулись, крізь призму музики. При цьому, як зазначила одна з творців фільму, працюючи над картиною, саме про пісні вони знали найменше. Гарний для сприйняття, пізнавальний та дуже багато в чому повчальний для українців фільм.
29 жовтня втомилась я вже від робочого та фестивального графіку, але все одно не здалась – а за це отримала нагороду – фільм-комедію, на перегляді якого чудово відпочила. «Звуки шуму» (реж. Ула Сімонссон, Йоханнес Штерне Нілссон, Швеція-Франція, 2010) представили веселі хлопці-продюсери, а актори, яким не вдалось приїхати, спеціально для Києва підготували відео-вітання. За сюжетом стрічки двоє друзів – чоловік та жінка, яким набридло, що з усіх-усюд лунає жахлива музика, вирішили боротись з цим – і у них виник план перевиховання жителів міста. Але сталось так, що їхньою справою у міліції зайнявся чоловік, що з дитинства ненавидить музику. Легенька приємна комедія, рекомендую.
30 жовтня відбулась презентація російсько-білоруського фільму «Брестська фортеця» (реж. Алєксандр Котт, 2010). Фільм вражаючий своєю жорстокістю, якою б правдивою вона не була. Реалістичність і натуралістичність сцен війни лякала, жахала і тримала в напруженості протягом всього фільму. Склалось враження, що саме таку мету переслідував режисер – залякати глядача. Хоча, можливо, у мене нерви заслабкі.
31 жовтня – останній день фестивалю. Ми потрапили на 2 фільми – «Неглибока могила» (реж. Денні Бойл, Великобританія, 1991) і «Секс, наркотики та рок-н-ролл» (реж. Метт Уайткросс, Великобританія, 2010). Перший фільм – історія про трьох друзів, що живуть в одному будинку – двох хлопців та дівчину. Їхнє спокійне життя різко змінюється одного дня, коли в своїй квартирі вони знаходять труп і валізу з купою грошей. Гроші змінюють їх самих, кожен починає діяти за своїм планом, але у всьому цьому замішані ще й почуття. Але це вже почуття людей, які відчули запах грошей. Та й міліція вже про дещо здогадується. Одним словом, хочете полоскотати собі нерви – подивіться «Неглибоку могилу».
Стрічка «Секс, наркотики та рок-н-ролл» - про автора однойменної пісні –Яна Дьюрі – засновника панк-рок культури у Великобританії. Фільм – гарно знята біографія, емоційний, з показом невід’ємної частини життя будь-якої людини – сімейними сварками, проблемами з коханою людиною, вихованням дітей, – та атрибутів життя творчого – важкий характер лідера, взаємини музикантів, пошук тем та ідей. Музика, сцена, маски, мораль, проголошувана зі сцени, пік слави гурту та повернення у невідомість.
Звичайно, хотілось би відвідати всі фільми 40-ї «Молодості», але ні фізично, ні психологічно це було б неможливо, адже на фестивалі були представлені понад 300 фільмів, їх транслювали одночасно у 3-ьох кінотеатрах, у всіх залах. Але в будь-якому випадку свою дозу позитиву і заряд енергії я отримала. Приємно, що в нас є такий фестиваль, який знають у всьому світі, і який існує вже протягом такого тривалого часу.
До зустрічі на наступній «Молодості»!
P. S. Відомі переможці кінофестивалю: гран-прі 40-ї «Молодості» одержав фільм українського режисера Сергія Лозниці «Щастя моє» (Україна-Німеччина-Нідерланди).
Найкращим повнометражним фільмом був визнаний фільм «Звуки шуму».
Найкращим студентським фільмом стала стрічка «Я, Гельмут» (реж. - Ніколас Штайнер, Німеччина).
Приз глядацьких симпатій одержав фільм «Звуки шуму».