Привіт, шановний читач. Як виявилось, деякі люди читають мої записи, але не хочуть залишати публічні коментарі. Дорогенькі, якщо ви хочете щось сказати (маєте ідею, чи кілограми гівна, чи квіти для мене), можете писати на мою пошту: andi(собака)i.ua.
А тепер до справи. На вулицях Мукачева ви неодноразово бачили жебраків різних форматів. Тут як у шоу бізнесі: чим ти унікальніший чи нагліший, тим більше бабла заробиш від слабких характером або мізками громадян. Варто згадати лише бабульку із рудим волоссям, яка, розхитуючись, ходить по центру міста та просить на хліб: ніби виглядає нормально, тому людина, не знаючи її, віддає їй гроші А може вона просто коли вперше попросила, побачила, скільки можна зрубати зелені та підсіла на це діло? Бо ж грошей не вистачає нікому. Чи хто їздив до Львова, повинен пам’ятати циганина із нафарбованими губами та підключеним у задній кишені мікрофоном, що теж є “яскравим” прикладом нашого шоу-бізнесу. Його пісні лунають в кожному вагоні, а співає він так гучно, що іноді навіть хедфони не рятують. Деякі люди, яким він підняв настрій, спонсорують його наступні виступи своїми дрібними грошима. “Це ліпше, ніж він би крав!” - скажете ви. Канєшно ліпше. Про свої політичні звершення Янукович теж міг би сказати: “Жити на Землі краще, ніж на Луні, бо тут є повітря. Таму, навіщо вам, какгаваріца, жалітися”.
До речі, я тут вигадав нову систему психологічного покращення життя, треннінги. Думаю про те, щоб написати книгу по своїй системі. Зараз я збираю спонсорів для відкриття першого центру, який буде лікувати людей за допомогою психоаналізу, духовного збагачення та самоідентифікації в суспільстві з точки зору колективного підсвідомого. Хто хоче за невелику плату отримати просвітлення, записуйтесь.
Тож, жебраки бувають різні. У старому пассажі можна побачити “безногого” діда, який рубає на гармошці. Це єдиний позитивний приклад неповноцінних людей, які заробляють на жалості інших. Візьмемо до прикладу циганина, який сидить там же, і яскраво демонструє голі обрубані ноги. Ви точно не хочете, аби гуляючи із дитиною, вона бачила цього галімого жебрака, який епатує своїм нещастям. То ж, постає питання - нашо спонсоруєте таке? При мені “гламурні кісо” втамовували свою жагу займатися благодійністю, кидаючи йому якісь копійки. Чомусь кров здати ніхто з них не піде. А циганки із дітьми на руках, накачаних колесами, щоб постійно спали? Їм також хтось дає гроші, не думаючи про наслідки. У великих містах це вже як конвеєр: бездомних дітей навмисне калічать та виганяють просити гроші, тому що знаходяться “добрі” душі, які готові платити за викликану в собі жалість. Якщо вам вже дійсно не байдуже, розпитайте каліку, якому ви даєте гроші. Бо може виявитися, що ви не його годуєте, а бандюків, які експлуатують обездолених.
Є ще дві круті історії з життя про тих, хто заробляє лиш стрілянням грошей. Одного разу були ми в Берегові на басейн. Я тоді був ще студентом. Лише вийшли з машини, до нас одразу підійшла циганка середнього віку, навколо якої сателітами гуртувались три дитинки. Без “привєт” вона одразу перейшла до діла: почала просити в нас хоч пару гривень, на що я їй гаряче відповів, що в мене грошей тільки на вхідний квиток, а їй порадив іти працювати. Після короткого обміну подібними фразами, вона дістає з кишені грубу пачку сотень гривень та докірливо каже мені “Іді ти работай!” Тоді я попросив у неї, хай дасть мені грошей. Вона навіть згодилася за умови, що вийшовши з басейну, обовязково їх віддам. Чи інша історія. Хто бував у Чопі на вокзалі, має знати харизматичну стару циганку, яка вільно розмовляє українською, російською та угорською. Ну, як розмовляє, просить. Її легко впізнати, бо коли підкатує до своєї жертви, то починає із фрази “дай мнє дєнєг, такой красівий, такой маладєц”. Вона буває дуже вперта та недовірлива, якщо кажеш, що не маєш дрібних, чи взагалі без грошей. Та мій, колега, якого кличемо Заяць, ще впертіший. Вони бодалися фразами деякий час, після чого циганка пішла, залишив йому лише одну фразу “Плахой чєлавєк, піз..ц!”.
Ще окрема тема, це релігійні свята, на яких пасуться циганки. Ніхто ж насправді не вірить, коли вона просить “заради Христа” подати їй на їжу? Спробуйте якось купити їм їжу замість того, щоб дати гроші, а потім подивіться, що вони зроблять із їжею. Побачите той самий галімий цинізм, що, наприклад, сповідує міліція. Чи деякі журналісти. Тепер я трошки стану вразливим, коли продемонструю вам свою наївність. Але, хрєн із тим. Мені здається, якщо більшість наших громадян піднімуть рівень свідомості, перестануть мов барани битися між собою за колір прапора та більше будуть думати своєю головою, то вулиці стануть чистішими, а посмішок на обличчях побільшає.
Ви не забули, що я придумав нову круту релігію? Допоможіть мені грошима, і я зроблю всіх щасливішими. Це ніякий не обман, лиш дайте свої гроші!
Як висновок хочеться сказати лиш одне - завжди маємо думати у що вкладаємо свої гроші: хтось вкладає у цироз печінки, хтось у рак легенів, хтось у свій бізнес, хтось у гламурних кісо (бо інакше звідки в них все те, що мають), хтось у своїх дітей... Головне ж-бо робити вибір свідомо. Краще свідомо руйнувати своє здоровья (як я, наприклад :) ), ніж не свідомо діставати свою країну з гівна. Чи, може, я не достатньо об’єктивний?