Доброго дня, дорогі читачі. Майже в кожному моєму записеві з'являються люди, які вважать своїм громадянським обов'язком вилити у коментарі своє розлючене "я". Але це також добре. Гірше, коли я бачу відверте хамство у коментарах інших блогерів. Да, можливо десь написано слабо, але тут налітають якісь акули та "жеруть" цих людей своїми гидотними коментарами. Може, вони такі злі, бо піська в них маленька?
Але сьогодні ми поговорим про інше, любі. Нещодавно, я виявив бажання відвести свою радість до якогось рестарну, щоб задовільнити жіночий рожевий романтизм. Я ж бо дуже романтичний та кажу їй - "ну всьо, мала, пашлі десь пожремо у пафосному місці". Вона така відповідає - "Ок". Перед цим, я тинявся центром та вирішив протестити ресторан Зірка. Думаю собі - "Зірок нормально, центр міста. Має бути мажорно". Зайшовши у ресторан, я підійшов до бару взяти меню та подивити на ціни, щоб мені потім не треба було "віджати" в банкомата бабло наприкінці вечеру. Бо це не піз..ць як романтично - "Люба, чекай тут, я збігаю у банкомат за грошима". Коло бару зустрів бармена та двох офіціанток. Після "дубрий день" та "шо вас цікавить" я стисло виказав свої наміри. Мені вказали де лежать меню та продовжили бесіду на ніжному закарпатському діалекті далі. Правильно, нашо звертати на мене увагу, кіть им не клієнт ще, нє?
Передчуваючи рівень обслуговування, я відмовився від зірки (ліпше вона була б коньяком із тою кількістю зірок) та задумав собі Карпатського Мисливця. Але мій рідний друг не дуже гарно відізвався про їх кухню. Тому я плюнув та обрав Вишневий Сад. Коли приїхала мила, ми пішли туда. Кухня "ніччо", але рівень обслуговування... Короче, от ви часто сидите на роботі, читаючи всіляку хєрню, щоб прискорити робочий день\тиждень\рік\життя. Те саме відбувалось із нашою офіціанткою (я не кажу, що місце погане, може мені часто щастить на таких людей). Я вважаю, що у ресторанах персонал має бути доброзичливим та ввічливим настільки, щоб у клієнта у дупі лоскотало (це не каміння у їх сторону, просто це така гра, традиція). Але як в такому середовищі відчути себе мажором хоч на один вечір? Треба прийти з їх директором на вечерю, щоб вони обслуговували тебе дуже уважно. Нє?
От, я кажу тобі, любий мій читач, що ти бидло й дебіл. Ти образився? Вибач мене, будь ласка. Але навіщо ображатись, я ж зовсім тебе не знаю. Розумієш? Круто. Тому, ти класний та хороший. У що було легше повірити, мій дорогий себе-любителю? У критику чи компліменти? Ну добре, це була просто маленька гра. Якщо хочеш взнати результати цього тесту, дай віповідь на запитання у коменті.
А поки, найкраще обслуговування для мене то у рідному Какаду (який вже там якось по-іншому називається після похоронів папуги), хоча це й кафе. Може, ви мені підкажете де можна піти до ресторану та відчути себе як у ресторані? Це ж грьобані людські ігри з покон віків. У тих чи інших ситуаціях люди ведуть себе так, як того вимагає ситуація. Наприклад, коли кашляєш кожні 10 секунд, одразу треба йти у театр. Чи голосно давати свої низькоінтелектуальні коментарі у кінозалах, не зважаючи на інших людей. Тобі кажуть, що ти вільний. Але сприймають це чомусть як свободу від хорошої сторони всіляких традицій та стереотипів. Погані ж, чомусь так само лишаються. Бо хороше ж бо робити важче.
Так, цей запис дуже унилий. Розважати сьогодні я нікого не став. Тут лише для уважних читачів захована важлива річ про менталитет. Це моя їм нагорода у кожному записі моєму за їх уважність.