Моя кишенькова енциклопедія Ужгорода
Усім вам з любов’ю
Українську історію неможливо читати без брому.
Володимир Винниченко
«Нашу історію неможливо читати без квашеної капусти», –
Міг би пафосно заявити професор-історик Сергій Федака.
Коли б я не прийшов до нього – взимку чи літом, вдень чи під ранок –
На столі завжди стоятиме тарілка квашеної капусти й наповнені рюмки.
Можливо, за це я й люблю до нього заходити.
Думаю, квашена капуста виконує в нього ще й естетичну функцію –
Замість вазонка з трояндами, наприклад.
Підозрюю, що Сергій Федака спить у ванній, остерігаючись вибухів
І терористичних нападів.
Думаю також, що Сергій Федака – вигадане ім’я.
Лесь Белей – любитель пива і всього балканського,
Його часом навіть важко вмовити на горілку, проте це зважди вдається.
Можливо тому, що він переймається виховною працею:
Має молодшого брата Остапа, котрого вмовити на згубні спокуси значно легше.
Лесь Белей – ще й велосипедист, але, на жаль, такий тип транспорту
ніяк не допомагає транспортувати поетів, обезсилених натхненням і любов’ю.
Михайло Рошко – екзорцист, дзен-буддист, грішник.
Мандрівник, лижник, завкафедри.
Водій, спокусник, йоґа-аматор.
Може розказати все про правильне дихання, Поля Верлена,
Організовує мітинги, я ніколи не бачив його п’яним.
Цього року ми з ним збираємося до Риму, я йому довіряю.
Валік Кузан ніколи не пив жорстко, але співає добре навіть тверезим.
За кілька днів у нього з’явиться син. Що ж, матиме виправдання.
Сашко Гаврош – автор еротиичних віршів і книжок для дітей,
У зв’язку з чим підозрюється в педофілії.
Так само, як і в інших злочинах, скоєних переважно
В одному нічному клубі за Ужгородом, або в Острозі,
Або в будь-якому іншому Луцьку (ех, пам’ятаєш, Сашко?!).
Вік Коврей – вегетаріанець, географічний поет, єдиний в своєму роді.
Пише про всі населені пункти, його іменем будуть названі вулиці
В них, що ж - непоганий розрахунок на безсмертя.
Постановив собі не пити три роки, ми довго сміялися і не вірили,
Але, курва, йому вдається. Ми заздримо.
Оксана Луцишина – фемінстка, спокуслива жінка, ночами
Вчить «Фауста» в ориґіналі, мешкає в Штатах,
Що, втім, не заважає їй бути з нами й нашою.
Ірися Ликович - поетеса, яка хоче бути прозаїком.
Постачальник марихуани (дякую, Іро!), чудовий співрозмовник.
Денис Фазекаш – кримінальний аналітик, автор багатьох некрологів
В обласній і республіканській пресі.
Ярослав Гулан – завжди серйозний, фотографує будинки,
передплачує журнали, відомий своїми подвигами у новорічну ніч.
Слава Богу, його тоді вдалося знайти у якійсь коморі.
Володя Феськов – громадський діяч, член бюро, суперовий пияк,
Промо-аґент фільмів Такеші Кітано,
Зранку приходить з пляшкою вина, стукає у вікно.
Здається, згадав усіх.
Залишається якось зібратися на ювілеї, скажімо,
На святкуванні 70-річчя Віка Коврея в спілці письменників.
Ми прийдемо з костурами, внуками, бородаті, у вишиванках.
Сядемо всі за стіл у президії, покритий червоною скатертиною,
Виголосимо кілька двогодиниих патріотичних промов,
Хтось навіть зронить скупу чоловічу сльозу,
Полаємо трохи молодих поетів, котрі не мають нічого святого, навіть нас.
І єдиним, що нагадуватиме про нашу молодість, буде
Квашена капуста на столі у президії.