Дорогі читачі, не зовсім давно мені довелося побувати із знайомим у мукачівському магазині товарів від компанії «Епл». Знайшли ми подивитись на айпади. Проходячи біля найновіших телефонів від компанії, я трохи висловився з приводу айфонів. Моя думка коротко виглядала так: айфони – це телефони, які існують лише для підкреслення якогось соціального статусу, бо ціна на них дуже завищена. Тоді продавець магазину почав переконувати знайомого, що це не так, що ціна телефона адекватна. Й взагалі, за його словами, кращого телефона знайти неможна. У магазині було два працівника. Після короткої дискусії ми спокійно продовжували дивитись айпади. Потім, коли ми вже йшли з магазину, мій знайомий спитав у того продавця, що переконував нас: -« А який в тебе самого телефон, друже?» На що людина нам спокійнісінько відповідає «Нокія, стара нокія». Й тут я вже питаю – «Так чого ж ти не купиш собі такий чудовий та крутий айфон?», на що отримую відповідь, що для нього це завелика ціна. Друзі, що тут ще додати? Це так само ржачно, як коли ти сидишь у ресторані та обідаєш й бачиш, як повар, який готував тобі їжу, біжить через дорогу поїсти хот дога. У іншого продавця телефон був також Нокія. Якщо власник магазину колись побачить цей запис, то я йому рекомендую видати правцівникам хоча б службові телефони цієї марки.
Так само у нас й з публічними всякими людьми. Наприклад, який своєму народові дають приклад політики? Звичайно, мова йде не про всіх, але більшість. Дивлячись на всілякі політичні ток-шоу нерідко хочеться, щоб якийсь дідо у прямому ефірі увірвався у студію зі зброєю, взяв усіх у заручники та почав страту. Таке шоу мало б рейтинг «від 5 років», бо навіть діти раділи б, коли кишки та мізки якогось ще одного міліонера, який у прямому ефірі розповідає про нелегке життя українців, розлітались по всій студії. Краплі від «внутрішнього світу» тих політиків попадали б на крупним планом взяті, зраділі лиця глядачів у студії. Уявляєте, якщо є такі, хто плаче кожен раз у кінці шоу, якщо нічого такого не трапляється?
Щодо публічності. Нещодавно у світ вийшли декілька випусків так званого мукачівського скетч-шоу. Якщо хтось не знає про це, чи хтось у танкові знаходиться, що біля гідовського моста, перегляньте шоу хоча б для того, щоб бути «в тємі», чи просто пропустіть цей абзац. Автори й ведучі цього шоу – КВНщики місного розливу. Що можна сказати про ці випуски? Коли я побачив це, я спитав декількох своїх друзів про цей так званий медійний продукт. Не буду переказувати їх реакцію, бо матюкатись у блогові неможна, але я розумію обурення своїх друзів. Коли дивишся шоу, то здається, ніби все, що турбує ведучого – це розміри членів. Якщо хочете когось засоромити, але вам не вистачає винахідливості, беріть мікрофон, камеру та друга й питайте у людей про розміри членів. Сантиметри – от що конкретно завжди виясняє ведучий. Але не думайте, що у авторів рак почуття гумору, бо все ж таки декілька смішних жіртів пролунало. Можливо, така низька якість жартів від того, що вони є першими, хто йде цим шляхом у нашій області. Й можливо половині глядачів марно здається, що самі вони б краще зімітували Дурнєва чи той самий Рєутов-ТВ. Тому побажаємо їм натхнення та збільшення «особистого арсеналу», if you know what I mean :), бо може в цьому проблема.
Але скоро буде день праці. Отож, бажаю всім тим, хто працює та за першого суддю собі завжди має свою совість, хай цим людям світить на їх життєвому шляху вдача та щастя!