Що не кажіть, гарний був чемпіонат. Спершу казали, криза європейського футболу, а виявилося – тріумф. Не тільки через учасників фіналу. Ні. Трійку найсильніших збірних світу склали саме європейські команди.
Моє жіноче лібідо і не тільки неймовірно втішене ще й тому, що вболівала я за іспанців. Мов той Фенікс постали вони після безглуздої поразки швейцарцям у першому матчі та у фіналі делікатно розправилися з гідними суперниками. Погодьтесь, хлопці з Піренеїв більше заслуговували на перемогу, ніж голандці. Хоча б тому, що симпатичніші. В рази. Особливо, Торес, Касільяс та Рамос.
Зрештою, якщо вдивлятися тільки в рухи ніг іспанців, – можна очманіти. Часом це виглядало краще від еротики. Хм, еротика футболу. А що, непогано…
І ще, ще… Африка. Цей колорит. Неймовірно. Молоді кажуть треш: на континент поз’їзджалися футболісти, ціна правої чи лівої ноги яких сягає розміру бюджету окремих провінцій, а то й окремих країн чорного континтенту.
Ну і головна принада чемпіонату – вувузели. У мене також є. Товариш привіз. Надуділася за місяць з лишком – страх. Трошки груди підтягла. Жартую.
Пропоную за два роки відповісти трембітами!
