Напевно кожен з нас задумавувався в житті про дружбу. Так, тема досить широка і абсолютно кожен стикався з вибором друзів не тільки у певні конкретні моменти, але і на все життя. Звичайно, є особа, присутність якої ти завжди відчуваєш поруч, незалежно від того, чи разом ви кожну хвилину, чи відчуваєте, чи знаєте, що відбувається одне з одним. Дуже схоже на поняття кохання... заплутатися досить легко. Цікаво тоді, чи існують дружні стосунки між людьми протилежної статі?
Дійсно, читаючи релігійні видання, я зіткнулася з позицією, що коханя як такого не виникає на початку шлюбу. Люди повинні одружуватись на основі почуття дружби. Певно, стосунки в дружбі набагато сильніші, аніж кохання. Принаймні, так каже писання. Щодо кохання, то воно існує, але приходить вже в шлюбі, після довгих притирань, навіть звички.
Сучасна кінематографія доводить, що шлюб укладається лише між закоханими, точніше між закоханими з першого погляду. І завжди присутній затятий трикутник, бо за задумом «все пізнається в порівнянні». Хм... невже для того, щоб побачити ТУ людину потрібне якесь порівняння. Можливо я ідеалістка, але вважаю, що потрібну нам по життю людину ми зможемо розпізнати однозначно. Для цього не потрібні порівняння.
До прикладу, ми знаємо, що сонце світить вдень, небо – голубе. Нам не потрібні доведення – це просто факт.
Часто говорять, що дружба переростає в кохання, значно рідше ми зустрічаємо зворотню ситуацію, коли після кохання можуть залишитися друзями. То може це і не було тим почуттям? Можливо, просто на певному етапі, двоє людей вирішило спробувати себе в іншій іпостасі на підставі дружби. А вийшло, що не вийшло. І таке буває.
А скільки друзів може бути по життю? Товаришів, знайомих... в чому різниця? «Друг познаеться в беде»...? а чи справді так? А чи кожен друг порадіє разом з тобою? Чи кожен зможе розділити хвилину скрути і щастя?
Життя нас вчить і зміцнює, тому що кожному «дано» не більше ніж він може витримати. Деяким потрібні друзі, багато друзів, хтось обходиться кількома, або взагалі одним. Є сильні люди, які можуть осилити проблематичну буденність самотужки. Кожен обирає по своїх силах і спроможності протистояти прблемам.
Головне, не забувати, що всі ми маємо право помилятися, тож повинні знаходити сили просити пробачення та давати його.