У центрі Ужгорода єсть такий раритетний магазин - рибний називається.
Не так часто я туди забігаю, але за весь час єдиною і непорушною ознакою є наявність специфічної категорії покупців. Власне, не стільки покупців, скільки покупців-остограмників. Це вже старші чоловіки і жінки, які, я підозрюю, день у день, заходять в "рибний" для того, щоб спожити п*ятдесят і стакан березового (або якогось іншого) соку.
Звісно, можна все списать на "хворобу суспільства" абощо. Свідомий також того, що в будь-якому суспільстві завжди буде подібний прошарок людей. Справа часу, коли кількісний показник цього прошарку перевалить допустиму норму.
А тим часом закони економіки в рибному неухильно реалізовуються: є споживач - є товар. Є товар - є споживач. А немірофф і далі залишається спонсором найбільших спортивних проектів в Україні)