Підступна невиліковна хвороба 12 січня 2025 року обірвала життя одного із найбільш яскравих та найбільш продуктивних науковців і письменників Закарпаття та України Сергія Дмитровича Федаки.
Зовсім недавно він презентував свою унікальну "Історію України" у 16 томах. Лише кілька тижнів тому ми дізналися, що він потрапив у лікарню, у заклад, куди ніколи раніше не звертався, а сьогодні його вже Бог забрав у свій небесний університет...
Сергій Дмитрович Федака народився 22 серпня 1964 року. У свій час став наймолодшим доктором наук України, захистивши дисертацію. Уся його трудова діяльність була пов'язана з Ужгородським Національним університетом, де він був професором. Але науковою та викладацькою діяльністю цей чоловік не обмежував себе. Він був членом Національних Спілок письменників та журналістів. У коло його зацікавлень входило все, що стосувалося культури та політики. Його чіткі афористичні формулювання проблем, його оригінальне бачення світу, його феноменальна пам'ять та неймовірна працездатність викликали захоплення. За ніч він міг прочитати книгу, а на ранок уже опублікувати розлогу рецензію на неї на одному із популярних сайтів. Він устигав усе: відвідати прем'єри у всіх театрах області, побувати на відкритті усіх виставок у художньому музеї та галереї "Ужгород", виступити на всіх знакових презентаціях у обласній бібліотеці... Написати про все це. Написати і видати два романи та кілька поетичних збірок... Не встигав тільки слідкувати за власним здоров'ям...
Культура, наука, література, журналістика, мистецтвознавство... Закарпаття, Україна... Всі ми втратили дуже і дуже багато. Ми будемо відчувати цю втрату, нас не відпускатиме відчуття, що когось нам бракує. Чийогось конкретного, мудрого, дружнього слова, короткої до неможливості відповіді на телефонний дзвінок, якогось всеохопного тепла і такої ж любові...
*
Ні вчора, ні сьогодні з дружиною ніяк не можемо прийти до себе. Нас, і не тільки нас, шокувала і вибила з колії смерть друга і колеги.
Оце тільки відкриваєш Фейсбук, а там десятки, якщо не сотні людей згадують про цього феноменального всезнаючого і всюдисущого чоловіка. Стільки прекрасних слів звучить на його адресу... Так багато добрих справ згадують... Жаль, що нічого цього він уже не почує. І при житті не чув. Ми думали, що ще встигнемо подякувати йому, висловити захоплення... Держава теж не поспішала нагороджувати за визначний вклад в історичну науку та в розвиток громадянського суспільства...
...і десятки, сотні фотографій. Дивно... Сергій Дмитрович не мав своєї сторінки у ФБ, ніколи не позував спеціально, не переймався тим, як виглядатиме на фото, ніколи не фотографував самий. Але і ніколи не відмовлявся від фотографування – на перше ж прохання-запрошення ставав там, де казали... Але більшість професійних кадрів зроблено тоді, коли він виступав, презентував книги, модерував на прес-конференціях, доповідав, ділився знаннями, неформально спілкувався... Тепер розглядаємо ці світлини і прозріваємо – наскільки мудрим і красивим був цей чоловік! Одухотвореним! Надихненим! Цілеспрямованим. Його очі постійно світилися і випромінювали безмежну доброту, любов до всього прекрасного. Працюючи 24 години на добу, він не розтратив дитинну здатність дивуватися. І дивувати.
Блискуче почуття гумору, гострий розум, виїмкова пам'ять, вміння давати короткі і влучні характеристики, вміння вислухати співрозмовника та почути його, здатність з'являтися нізвідки і непомітно зникати, талант оповідача, який знав напам'ять тисячі анекдотів та міг процитувати стільки ж поезій класиків і сучасників робили його бажаним гостем у будь-якій компанії. Він знав моїх віршів більше, ніж я і кілька разів поправляв мене, коли я збивався і забував слово... А тепер слів не вистачає…
Він був генієм. А генії часто поєднують у собі непоєднувані речі.
Відспівування і прощання з професором Сергієм Дмитровичем Федакою відбудеться в середу 15 січня об 11.30 на міському цвинтарі "Кальварія".
Прощавай, друже.
Від імені Закарпатської обласної організації НСПУ висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким, друзям, колегам... Вічна пам'ять і спокій неспокійній душі великого науковця і великого українця Сергія Дмитровича Федаки.
Василь Кузан
