Вчорашній іменинник Василь Ловска – один із найбільших романтиків світу. Він знаний у краї журналіст, який знає ціну слова, чудовий відео оператор зі своїм оригінальним класичним стилем зйомки.
Але це все лише побічні прояви його основного таланту. Він – Художник з великої літери. Проявив себе і як ілюстратор кількох десятків книг, і як тонкий пейзажист, що вміє передати дихання природи, шум вітру, дзюрчання води, потріскування морозу та прозорість гарячих літніх променів. Але найбільше вражають його портрети: батька, дружини Василини (саме тієї, про яку співає Іван Попович), письменника Василя Шкірі, гумориста Юрія Мельника та багатьох інших.
Він уміє, на рівні з великими і знаними в світі художниками, передати характер, психологію та внутрішній світ своїх героїв. Особливо мені подобається «Портрет батька», який висить у лівому верхньому кутку великої вітальні художника. Дуже вдале місце. Поважний чоловік у шапці трохи зверхньо примруженими очима, з часточкою іронії та сарказму, з висоти свого досвіду та вищої мудрості, що її вже пізнав, дивиться на відвідувачів, на гостей Василя і ніби каже:
«Не знаєте ви цього життя, ой не знаєте».
У буремні дев’яності Василь Ловска, батько трьох прекрасних донечок, змушений був податися на заробітки. Зупинився у Празі, де, разом зі своїм кумом Іваном Регою, став засновником кількох фірм. Іван Рега займався міжнародними пасажирськими перевезеннями і згодом став мільйонером і кращим перевізником Чехії. А Василь займався будівельним бізнесом. Справи теж ішли непогано. Але тут сталася Помаранчева Революція і Ющенко – наш Президент. Великий романтик Василь закрив там усі свої бізнесові справи і повернувся додому піднімати Україну.
На самому початку був такий національний підйом, такі перспективи відкривалися! Віктор Балога, тодішній голова адміністрації Президента, зумів зібрати таку команду спеціалістів, що дуже швидко НВП зріс і досягнув найвищого за всю історію держави рівня. Зарплати почали зростати, у людей появилася надія. Але…Ліберальна демократичність Президента не позбулася комуністів при владі. А ті, у свою чергу, об’єдналися із бандитами та бізнесом московітів. Ющенко продовжив справу своїх попередників – сприяв розвитку олігархату та продавав літаки та ракети ерефії…
Як людина із глобальни геополітичним мисленням, Василь Васильович розчарувався до глибин коріння усіх своїх предків. Більш розчарованого оптиміста на світі не існує.
Але це на словах. А на ділі Василь продовжує працювати, писати чудові картини, знімати відео та підтримувати ЗСУ.
У моїй уяві, оскільки ми тепер далеко один від одного, Василь Ловска – це такий чоловік, який постійно живе між двома берегами. А якщо точніше – на знаменитому Карловому мості. Він не відчуває під собою твердої землі, але і не хилитається у дірявому човнику. Він знає собі ціну і тому стоїть твердо. Але міст – це не тільки символ переходу. Це споруда, що ніби підвішена у повітрі і тримається всього на двох чи кількох точках. Між небом і землею. А оскільки Карлів міст – це ще і символ мистецтва, то де ще має жити справжній художник?
Вітаємо нині іменинника із келихом доброго вина. Вітаємо щиро, бо любимо його і як надійного друга, і як близького кума. І, звісно, як великого художника, який із кількох ракурсів зобразив і той таки величний і красивий Карлів міст у Празі. М’якого тобі пензля, міцного здоров’я, мирного неба, близької великої Перемоги і щоденних перемог. Хай кожен день починається усмішками прекрасних донечок і кмітливих онуків, а закінчується бокалом домашнього і поцілунком коханої Василини. Многая літа усій вашій чудовій родині!
