Протягом останніх місяців в ЗМІ, та й в парламенті, активно йдуть дискусії стосовно персоніфікації власників SIM-карток, з метою зниження анонімності користувачів мобільного зв’язку. Це нормальна практика в інших країнах.
Передісторія
Вже близько 4-х років я користуюсь послугами мобільного оператора Оператор_1 у якого пройшов ідентифікацію SIM-картки вже давно, оскільки був контрактним абонентом.
Кілька місяців тому замовив на сайті Оператор_2 безкоштовний стартовий пакет. При оформленні заявки на отримання стартового пакету, необхідно вказати ПІБ та адресу, а також свій поточний мобільний номер.
Місяць тому отримав нарешті стартовий пакет, номер був відомий тільки кільком знайомим і рідним.
Сьогодення
Буквально на цьому тижні оформив замовлення в одному відомому українському інтернет-магазині. Багато мукачівців та деякі підприємства міста є клієнтами даного магазину, назву якого, в інтересах його репутації розголошувати не буду.
На самому сайті при реєстрації ви вказуєте свій ПІБ, повну адресу та один контактний номер телефону. В моєму випадку був вказаний номер Оператор_1.
Через деякий час я отримав дзвінок на основний номер (Оператор_1), але не зміг вчасно відповісти. За кілька секунд відобразився дзвінок на додатковому мобільному (Оператор_2), – телефонує той самий номер.
Спочатку подумав рідні, або знайомі – підіймаю слухавку: «Доброго дня! Інтернет-магазин НАЗВА, мене звати ІМЯ. Ви оформлювали у нас замовлення…» Отакої?!
Цілком зрозуміло, що державні спецструктури вже давно мають спеціальну базу даних. Але тут зовсім інша ситуація.
А тепер питання для роздумів...
Поки спільнота обговорює нові зміни в законодавчій базі та їх наслідки, невже в Україні вже існує персоніфікована база абонентів?
Не тільки існує, але вже використовується приватними структурами у власних інтересах? Якщо ні, то як пояснити таке співпадіння?