Ця вся весела компашка, гадаю, врятує всесвіт. А мені не хочеться чомусь рятувати Землю (та й мама не дозволяє, поки не зроблю уроки). Так, як майже ніхто не намагається врятувати молодь від того, що їй тупо нічого робити. Не молодь, а табачно-алкогольні фільтри якісь. В мене з’явилася одна ідея, яка б змогла подолати безділля деяких сортів молодняку – це ввести платежі тим, хто знає грати блюз. Замість того, щоб добувати траву по вулицях чи стояти по під’їздах, ти сидиш у дома та мучиш музичний інструмент, вивчаючи складний риф, аби тебе нараз у третю категорію взяли по вмінню грати. Мотивація – гроші. Користь – розвиток. Відмовитись від армії, все розформувати та продати талібанам. А ці гроші спрямувати у розвиток суспільства. Та й робити brain damage невинним хлопчикам у воєнкоматі більше ніхто не буде.
Тоді й туристи повалять, як цигани на метал. Всі захотять побувати у країні блюзу та переконатись на власні очі, що тут найменший рівень злочинності (развішо хтось у когось вкрав гітару) та увечері з вікон чути блюз… От де національна ідея має рости – за якимось загально-народним ділом. Мова в нас співуча, самі ми співучі, а займаємося тим, що, як обізянкі, повторюємо ігри у кредити, у бізнес, у еренбі, попсу і так далі, взятих від європейців та американців, які вже не знають яку пер-версію вигадати, аби ніхто не помер від нудьги, бо ж у них генератори ідей давно атрофовані, як спіраль від машинки у рекламі калгону, що без дози вище сказаного препарату помирають до чотирьох років. То не я, то Задорнов так казав. Калгоном для генератору ідей є думки. А вони їх глушать за допомогою айподів, плеєрів та всіляких інших досягнень. Все що завгодно, тільки б не думати щось з нуля. Думку завжди треба сперти на зовнішній подразник. А коли його немає, то починаєш боятися тиші.
Ідею із блюзом даю нашару для державних установ та інших зацікавлених. Ключове слово «нашару» - може за його допомогою хтось скористається ідеєю. Маю надію, що цей запис розважив хоча б когось. Пам’ятайте, це все жарт.