Захисники України. Хто вони?

Вперше на Покрову Пресвятої Богородиці відзначаємо це свято – День захисника України. Саме так. Бо це не просто копія з єльцинського указу про день захисника «отєчєства» (як було при Кучмі). І найперше йдеться, що не варто успадковувати совкову традицію, коли дівчачо-жіноча половина вітала реальних (хто служив) або потенційних армійців.
Сьогоднішня фейсбучна стрічка та телевізійні акценти з вітаннями тих, хто зі зброєю в руках захищає Україну від підступного московського агресора навіює переконання, що коло захисників треба істотно розширити.
Звичайно, завжди, з доаскольдівських часів захисниками-оборонцями вважали найперше військових – дружинників, воїв, козаків, мазепинців, петлюрівців, бандерівців, укрів тощо.
А скажіть, чому московити-москалі мазепинцями-петлюрівцями-бандерівцями називали всіх, поголовно, жителів України? Вояків, співчуваючих, працюючих у тилах, - усіх, хто вважав себе українцем? А в чому звинувачували науковців (істориків, фольклористів, мовознавців, культурологів) чи письменників, або й просто національно свідомих інтелігентів? Правильно, - в українському буржуазному націоналізмові. Від Костомарова, Куліша, Пулюя, Левицького, Драгоманова до Симоненка, Стуса, Лук’яненка, Чорновола, Сверстюка… і несть їм числа. 
Отож бо.
Захист України – це, найперше,  здатність збройно боронити державу (вітчизну, батьківщину, територію, населення, зрештою – родичів). Честь і хвала тим, хто на передовій в останні два роки, від Майдану до Станиці Луганської, Щастя, Дебальцева, Пісок, Широкиного з Маріуполем... Для кого принципи «Україна понад усе», «Хто, як не ми?» не пусті слова.
А волонтери хіба  не заслуговують такої ж честі і хвали?
Також маємо усвідомити, що війна Московії проти України – не тільки відверті збройні посягання. Україну прагнули, а Москва продовжує прагнути, побороти й економічно, ідеологічно, нав’язати чужу мову, релігію, віру в брехливі міфи, позбавити правдивої історії, поширити паніку, песимізм, переконання, що ні фіґа не буде з цієї держави, тощо.
Отже, усі українці, що тримались і тримаються своєї мови (або послуговуються державною в публічній сфері), релігії, звичаїв, плекають свою культуру, також є захисниками України.
Хто розвінчує московські міфи, веде просвітницько-роз’яснювальну роботу, є захисником України.
Хто чесно працює для свого добробуту й тим примножує економічну міць держави, є захисником України.
Хто приносить до волонтерських центрів свою маленьку лепту, є захисником України.
Хто молиться за своїх оборонців і за Україну, є захисником України.
Завдання нинішнього моменту – зробити, аби таких було якомога більше. Бажано – абсолютна більшість. Вірю, що так буде.
Отож, ще раз усіх зі святом – Днем Захисника України!