Звернення представника Українського народу до Президента
Шановний Президент!
Звертаюся до вас як до Гаранта дотримання моїх конституційних прав, який добре розуміє, які загрози для мене, як редактора газети, несуть закони, винайдені вашими політичними соратниками з вашого мовчазного погодження.
Раніше я міг піддати сумніву рішення судів, міг опублікувати нерухомість та автопарки суддів, які вони «наколядували» за час керівництва чотирьох Президентів Незалежної України. Зараз, набираючи на комп’ютері слово «суддя», я озираюся навколо, чи ніхто не підглядає за моїм монітором.
Раніше я міг висловити свою точку зору, вийшовши на центральну площу міста з транспарантом, і заявити на увесь світ те, що я думаю. Зараз я по кілька разів редагую текст, перед тим, як оприлюднити його у Фейсбуці.
Раніше я міг привітатися з правоохоронцем за руку, тепер я боюся підійти до нього ближче, ніж на 3 метри. Хоча вони дуже багато чого хочуть сказати мені.
Вони жалкують про те, що немає лідерів, немає опозиції, яка змогла би вже довести свою справу до кінця. Вони втомились збирати інформацію про кожного, хто був на Майдані та доповідати до Києва. Вони втомилися самі собі влаштовувати та документувати провокації, щоб мати підставу використовувати зброю проти тих, чиї права зобов’язані охороняти. Вони дуже багато надивилися за цей час і хочуть розповісти про справжніх злочинців, але є заручниками своїх мундирів та відсутності політичної волі. Вони втомилися дивитися крізь скельця протигазів на людей, які бажають їм достойного життя.
У той час я з розумінням ставлюся до вашого бажання зберегти те, що невиправдано швидко перейшло у власність вашої сім’ї. І я співчуваю тому небогові, що боїться сідати на золотий унітаз, бо там може бути закладена вибухівка. Народний праведний гнів може привести до непередбачуваних наслідків. Ніколае Чаушеску свого часу їздив у інші країни зі своїми простирадлами і дезинфікуючими засобами. Навіть примудрився образити Королівську сім'ю під час візиту до Лондона у 1978 році, коли під час святкового прийому у Букінгемському палаці наказав своєму слузі скуштувати їжу. Та навіть такі посилені заходи по безпеці не врятували його від народного трибуналу. І хоч зараз вважають за потрібне наново судити Чаушеску, хоча б посмертно, це його вже не розвеселить.
Я впевнений, що саме ви, як ніхто інший, розумієте, що ми повинні разом намагатися зберегти нашу державу, примножити її силу, авторитет і можливості.
Я переконаний, що ви мене почуєте і підтримаєте у зусиллях зупинити протистояння, яке спровоковане тими, хто ціною людської крові хоче боротися за владу.
Зберіть свою сім’ю, свою «винахідливу» команду, і тихенько вночі залиште нашу Незалежну країну. Я більш ніж впевнений, що ваш неоціненний досвід роботи на державних посадах та записи у трудових книжках будуть враховані при зарахуванні на роботу у братських слов’янських країнах, де вже досягнутий рівень бажаної вами демократії.
А мирний український народ нарешті розійдеться по домівках, до своїх сімей та діточок, щоб обрати новий уряд та почати нарешті будувати Самодостатню країну для адекватних людей. Без допомоги запопадливих сусідів. Ці люди, цей народ сам може допомогти іншим країнам вийти з кризи, лишень би ніхто його не обкрадав та не заважав йому.
Можливо, ви колись за це навіть отримаєте Нобелівську премію Миру. І побудуєте ще одне Межигір’я. Але не у цій країні.
І ще он скільки підписів: