Як не прикро, але 11 листопада весільний бум оминув наше провінційне Берегово, тож у день із шістьма “одиничками” не було зареєстровано жодного шлюбу. А вже в суботу на рушничок щастя стали дві берегівські пари – Віта Плиска та Микола Черепковський у тому числі. Будьте щасливі, якнайскоріше подаруйте своїм батькам онуків, хай утішаються немовлятами, хай учать їх ходити, говорити, жити.

 

За словами начальниці РАЦСу Наталії Кеменяш, не спостерігалося ажіотажу і в інших районах. Аналогічна ситуація у пологовому відділенні: жодного малюка не принесли бузьки в дзьобах до ЦРЛ 11. 11. 2011 р. Отож у майбутньому не буде жодного паспорта із цим унікальним записом. Хоча вже наступного дня народили дві жінки – 21-річні Рената Горват із Варів і циганочка Аніта Сухан із Н. Села, яких, до слова, до райлікарні завезли 11 листопада. Минулої п’ятниці у місті й районі, на щастя, не сталося жодного надзвичайного випадку, тобто ніде та ніщо не горіло, ніхто й нікого не рятував. Начальник райвідділу МНС Володимир Ціцей, який знаходиться у відпустці, навіть сам цікавився, як на ввіреній йому території пройшов цей унікальний день. А відтак редакцію про це інформував. А юні любителі слова цього дня змагалися на міській олімпіаді з української мови та літератури. У музеї історії Берегівщини з ініціативи директора Яноша Шепи  місцева еліта започаткувала “пиття” вина з нового врожаю. Ця п’ятниця також відзначилася футбольними пристрастями в дружньому матчі України та Німеччини: перший гол забив одинадцятий номер на 11-й хвилині гри.

 

Мені ж пригадалося 11 листопада 1982 року. Саме цього дня позачерговий Пленум ЦК КПРС обрав Генеральним секретарем Юрія Андропова, який змінив Леоніда Брежнєва (останній керував країною рівно 18 років). На другі ролі вийшов Михайло Горбачов, але в лютому 1984 р. він так і не “сів” у крісло Генсека. Завдяки старій гвардії комуністів-інтриганів воно дісталося хворобливому Черненку. І аж через рік – у березні 1985-го, Горбачов таки почав розвалювати союз непорушний республік радянських. І свого домігся! Але наразі не про це, а про те, як разом із тодішнім заворгом райкому Компартії України Іваном Гузинцем їхали у с. В. Бакта, де за сприяння парткому обласної с/г станції, яким керував прекрасний чоловік Ернест Костю, відбувся траурний мітинг. Гарні слова говорили про Л. Брежнєва, клялися, що й надалі йтимуть курсом, який проклав Ленін і продовжував Генсек. Після факультету журналістики ЛДУ ім. І. Франка кореспондентом-організатором районного радіомовлення я працював перший рік, тож мені було все це цікаво, а смерть першого челядника СРСР – і поготів! Тим паче, що іншого прізвища на кремлівському небосхилі я навіть уявити не міг. З того дня минуло 29 літ. Виросло нове покоління людей. Але пам‘ять про той траурний день-мітинг залишилася...