Чергова розповідь про наших героїв, які захищають Україну.
«Коли їхали на ворожі позиції за трофейною БМП, не було жодної впевненості, що не нарвемося на засідку…»
Олександр – старший механік, старший солдат:
– Після того, як 128 бригада звільнила від русні село, взвод ворожої броньованої техніки почав «кошмарити» один із наших підрозділів. Хлопців регулярно обстрілювали з танків і БМП з відстані понад три кілометри, і щоб покласти цьому край, росіян накрила наша арта.
Після цього ми висунулися на місце обстрілу й побачили розбиту ворожу техніку – три БМП і танк Т-72 з відірваною баштою. В ньому після влучення снаряду здетонував боєкомплект.
Нікого з росіян там не було, вони спішно втекли. На місці обстрілу валялися броніки, каски, берці, якісь документи, сухпайки та інше. Видно було, що вони тікали в паніці, кинувши навіть особисті речі.
А трохи далі від іншої техніки стояла ще одна БМП-3. Мабуть, спішила на допомогу, але теж потрапила під обстріл. Наш снаряд влучив у лобову броню й трохи пошкодив машину, але загалом вона була ціла.
І ми вирішили забрати її собі. Взяли на жорстке зчеплення на наш КЕТЛ (евакуаційний тягач) і на першій передачі потягнули до себе. Так у нас з’явилася трофейна БМП-3.
Олександр – командир відділення, молодший сержант:
– Коли їхали за трофейною технікою, мандраж пробирав серйозний – не було жодної впевненості, що нас не накриє ворожа арта, чи не нарвемося на засідку. Але ми поїхали – п’ятеро чоловік на чолі з нашим майором – і витягли ту БМП-3.
Ми з Олександром із 2017 року служимо разом, впевнені один в одному, маємо відчуття ліктя, тому й пішли туди. Знаємо, що у випадку чого друг не кине в біді.
Мої обов’язки – евакуація й ремонт пошкодженої бойової техніки. Раніше я ніколи не працював із БМП-3. Це новітня російська бойова машина, у нас таких немає. Вона модернізована, набагато краще озброєна й захищена, більша, важча, але плавніша й м’якша на ходу. Таке відчуття, наче пересів із «Жигулів» на «Мерседес».
Зараз БМП на відновленні в нашому ремонтному батальйоні, а далі візьмемо її до себе – хай далі «кошмарить» зі своєї зброї, але вже в інший бік.
Нагадаємо, що раніше Mukachevo.net писало про батька та сина, які боронять країну у складі 128-бригади.
Історія Вікторії, яка з 18-років обрала для себе шлях професійної військової.
Слідкуйте за нами у Facebook та Instagram.
Також підписуйтесь на наш Telegram та Youtube.
Дізнайся першим!
