і вижила

В одній з ужгородських двоповерхівок проживав самотній чоловік похилого віку. У своїй квартирі він тримав дві кішки, піклуючись про них, як про дітей. Так сталося, що чоловік помер. Оскільки у нього не було близьких родичів, тіло господаря виявили аж через кілька днів після смерті. До оселі навідалися правоохоронці та судмедексперти. Кішки, які ніколи не виходили за межі оселі господаря, від гаму та незнайомих людей сховалися.

Винісши з квартири тіло померлого, правоохоронці взялися опломбовувати квартиру. До них підійшли сусіди і сказали міліціонерам, що перед тим, як замкнути двері, з квартири потрібно винести кішок – як-не-як, живі ж істоти. У відповідь почули, що ті ловити кішок не мають часу. Один із сусідів сам зайшов до квартири і впіймав одну з тварин. Не варто описувати поведінку кішки, яку беруть  чужі руки...

Словом, поки чоловік виніс із помешкання тварину, міліціонери двері вже опломбували. Жодні доводи про те, що вони фактично залишили іншу живу істоту помирати з голоду, на них не вплинули.

Опісля сусіди ще довго чули, як кішка з оселі шкрябається у двері та голосно нявчить. Та ж, яку визволили, згодом повернулася під двері помешкання. Сидить там і досі, чекаючи, що їх відчинить господар…

Долею зачиненої в опломбованій квартирі тварини перейнялися сусіди. Зокрема, дві жінки бігали по міліцейських установах, у тому числі і до дільничного, з вимогою визволити тварину. У відповідь лише чули, що зривати пломбу з дверей нікому не дозволено, а самовільне проникнення у помешкання є порушенням закону і грозить кримінальною справою.

Між тим, сусіди почали закидати голодній кішці у відчинене вікно на другому поверсі їжу та сніг, який заміняв їй воду. А коли снігу не стало, тварина залишилася зовсім без води. Кішка прожила в ізоляції з 8 грудня до 29 січня. Коли тварина вже перестала показуватися у вікні, сусіди запідозрили, що вона від спраги вже не має сил навіть стрибнути на підвіконня. Оскільки з правоохоронними органами ніякого консенсусу досягти не вдалося, сусіди твердо вирішили визволити кішку власноруч, не порушуючи при цьому закон. Один із чоловіків по драбині дістався до вікна. Використовуючи їжу як приманку, тварину вдалося виманити на підвіконня. Вона вистрибнула туди, але від страху вирвалася з рук чоловіка – і стрибнула на газову трубу, по якій втекла до розташованого на подвір’ї сарайчика, у якому мешкає і досі. Тварина боїться людей, навіть по сьогодні не може прийти до себе після стресу.

Кішка, яка ж залишилася у під’їзді під дверима оселі, вже потрохи звикла до нових людей. І вже починає усвідомлювати, що колишній господар двері не відчинить. Її також підгодовують сусіди.

Історія майже зі щасливим кінцем змушує замислитися. Наприклад, якщо окремим представникам правоохоронних органів байдужі страждання тварини, то наскільки вони перейматимуться стражданнями людини, її життям? Або інший приклад. Упродовж останніх кількох років мешканці Ужгорода на чолі з міською владою з успіхом «розводили» у місті безпритульних псів, особливо не замислюючись над тим, що здатні натворити зграї голодних бездомних собак. Тепер же, під приводом сказу, додумались масово, привселюдно і жорстоко їх відстрілювати. Але це вже тема іншої розмови.